Як і очікувалося, американські візити в Москву та Київ нічим конкретним не закінчилися. На майбутнє, найкращим індикатором безрезультатних перемовин є участь у них європейських політиків. Всі розуміють, що Європа прямо зацікавлена, щоб війна в Україні тривала якомога довше. Бо це відтерміновує потенційний конфлікт РФ vs ЄС. Тому коли Україна залучає європейців до переговорів, це виглядає як запрошення наркоторговця на лікувальний сеанс до наркомана. Тобто наркоман ніколи не вилікується. Як і в Україні ніколи не буде миру, поки європейці щось там у нас визначають і вимагають. В цілому, за логікою нинішніх подій, війна ще потриває. Ба більше, виглядає так, що ця зима може стати вирішальною. На поле бою Україна виклала останній козир – доручила вести битву за Донбас двом найефективнішим генералам. Самі розумієте, що ця ставка надзвичайно висока. Бо в нинішніх умовах поразка дорівнює подальшій неспроможності продовжувати війну. Проте є ще один нюанс, який треба враховувати. Ця битва буде відбуватися під російський ракетно-дроновий терор, який буде методично вбивати наші економіку, логістику та моральний дух населення. Це вплине на лише на добробут тилу, але й на забезпечення армії. Звісно, нам є чим відповісти ворогу, та й геополітичне становище РФ потроху погіршується, що неминуче вплине на настрої російських еліт. Нинішня війна – це нестабільне поєднання сильних емоцій, політичної доцільності та удачі. При чому на всіх рівнях, від мікро, до макро. І це була і є гра в довгу, в якій кожний нюанс залишається важливим. Тому реальні, конструктивні мирні перемовини будуть можливі лише тоді, коли всі ці фактори співпадуть з обох боків. Наразі цього не спостерігаємо, тому питання можна закривати. Найближче вікно можливостей, на мою думку, відкриється в середині весни 2027 року, коли вже будуть зрозумілі результати зимової кампанії. Звісно, якщо ще раніше в якійсь з країн армія не розіграє «германський кейс 1918 року».