Зустріч Зеленського з Трампом очікувано закінчилася нічим. Жодної конкретики, все на рівні «подивимося, час покаже». Заради справедливості зазначу, що й питання, які висувалися українською стороною, швидких відповідей не передбачали. Що обговорювали (з того, що відомо):1. Україна попросила ліцензію на виробництво ракет PAC-3 для систем Patriot. Трамп відповів «ми подумаємо». Насправді – малореально. Ліцензій на ці ракети нема ні в кого у Європі. Сподіватися, що їх отримає саме Україна – доволі наївно. До того ж, отримання ліцензії і запуск виробництва – це зовсім різні процеси. В США з їхньою промисловою базою не можуть забезпечити їх масове виробництво, то що казати про охоплену війною Україну, де найгостріше питання зараз – як пережити зиму?2. Відновлення мирних перемовин з РФ. Трамп обіцяв «посприяти». Проте як саме не сказав. Очевидно, що у нинішньої адміністрації Білого дому немає жодного уявлення, яким чином відновлювати переговорний процес, щоб він йшов конструктивно, а не як завжди. Важелів впливу на РФ, особливо після провалу в Ірані, у США немає. До того ж, в РФ прямо задаються риторичним питанням «що ми будемо робити, коли закінчиться СВО» (утрирувано це звучить як «чи є життя після СВО?»), з натяком, що планують ще воювати.3. Смерть сенатора Ліндсі Грема, чергового «великого друга України». В цілому, ні про що, все це можна було обговорити по телефону. Хіба Зеленський піджак одягнув. Головна проблема взаємодії з Трампом – це те, що американський президент людина ситуативна. Що він буде робити завтра сьогодні не знає ніхто. Навіть сам Трамп. Про побудову довготривалої стратегії в цьому випадку мова не йде в принципі. Як і про налагодження ефективної співпраці. Єдиний шанс налагодити хоча б якусь взаємодію з Трампом – це масове і регулярне продукування ШІ-мемів про «Трампа – великого рятівника світу і України». Ось це американський президент гарантовано оцінить.