Перша позитивна новина для США з початку війни в Ірані – кількість ударів іранських ракет і дронів потроху скорочується. Воно й зрозуміло – виробництво, найшвидше, не функціонує, а запаси не бездонні. Проте разом зі скороченням, зростає ефективність, бо цілі тепер обираються ретельніше, а не хаотично, як на початку війни. Іранці методично виносять військові бази та нафтогазову інфраструктуру навколо Перської затоки. І паралельно продовжують контролювати Ормузьку протоку. Все в комплексі це погіршує ситуацію на світовому паливну ринку та робить посміховисько з США та їхніх лідерів. Що безумовно на руку Ірану, Росії та КНР.Зі свого боку США продовжує звітувати про перемоги і про знищення військового потенціалу Ірану. Ось вчора міністр війни Піт Гегсет заявив, що США пошкодили або потопили щонайменше 120 іранських військових кораблів, через що їхній надводний флот «більше не становить загрози», а підводні човни «зникли». Проблема лише в тому, що іранський флот до цього й так нікому не загрожував, через свою очевидну слабкість.Звісно, якщо мислити категоріями ХІХ століття, то Гесгет безумовно правий. В ту епоху Іран би вже давно капітулював. Проблема США в тому, що зараз інші часи і на чолі Ірану стоять фанатики затиснуті в кут, і тому максимально небезпечні.У США залишилося десь 2 тижні, щоб «вкластися в план» і зломити Іран в умовній «блискавичній війні», досягнувши поставлених цілей: зміна режиму і розблокування Ормузької протоки. Проте дій і засобів, якими вони можуть досягнути цього за цей короткий термін особисто я не бачу.