Наша перемога під Куп’янськом свідчить про тісний взаємозв’язок всіх подій на лінії зіткнення. Фактично вона народилася під Покровськом, куди російське командування стягнуло і стягує всі свої сили. Оголивши, в тому числі, і Куп’янську ділянку фронту, оголосивши перед цим про взяття райцентру.Українське командування скористалося цією помилкою. Вимотали наявні сили ворога, майстерно спланували і провели тактичну операцію, реалізовану порівняно невеликими ресурсами. За оцінками до 200 російських солдатів потрапили в оточення. Це не Сталінград, але в рамках нашої війни дійсно гучна перемога. І перший значний успіх ЗСУ з початку Курської операції серпня 2024.Головне питання – що далі? Противника треба швидко добити/взяти в полон, і повністю звільнити Куп’янськ. Бо час дорогий. В публічному полі в РФ ці події заперечують, але в непублічному очевидно, що їхнє командування готує контрзаходи, щоб деблокувати свої війська. Значних ресурсів на тому напрямку у них немає, з під Покровська війська забирати не будуть, значить візьмуть з інших ділянок, відповідно їх ослабивши. Варто враховувати, що у росіян, як і в ЗСУ, зараз дуже складна ситуація з особовим складом. Недарма Путін масово вербує до війська іноземців та мігрантів та всіма шляхами тисне на КНДР, щоб ті задіяли свої сили в боях на окупованій території України (але поки марно). Тому битва за Куп’янськ буде тривати і далі.І вже очевидно, що на міжнародному полі для України ця перемога стала тою подією, яка дозволяє вийти на мирні перемовини з «позиції сили». Недарма Віткофф швиденько збирає чемодани на зустріч з Зеленським. Тепер головне втримати Покровськ та Лиман, щоб не обвалилися наші фронти на Донбасі.