Щороку у третю неділю травня в Україні вшановують пам’ять жертв політичних репресій. Це день скорботи за тими, кого знищили лише за право бути собою — думати, говорити, жити вільно. Ми згадуємо мільйони українців, чиї долі були зламані комуністичним режимом.Масові політичні репресії в СРСР, особливо в період так званого «Великого терору» 1937–1938 років, стали однією з найтрагічніших сторінок історії України. За архівними даними, лише за два роки на території УРСР було засуджено майже 200 тисяч осіб, з яких понад 120 тисяч — до розстрілу. Серед них — вчені, митці, священники, селяни, військові, вчителі. Дехто був відправлений до таборів ГУЛАГу або інших місць ув’язнення. Усі вони стали «ворогами народу» за вигаданими звинуваченнями.Одним із найвідоміших місць масових поховань став Биківнянський ліс на околиці Києва. Саме тут поховано від 15 до понад 100 тисяч людей, знищених органами НКВД. Серед жертв — поети Михайль Семенко і Майк Йогансен, художник Михайло Бойчук, митрополит Василь Липківський та інші діячі української культури.Радянська влада системно приховувала ці злочини: місця поховань знищували бульдозерами, архіви засекречували, а вироки часто виносили позасудові «трійки» — без права на захист чи оскарження. Свідчення вибивали під тортурами.Справжнє державне визнання злочинів комуністичного режиму відбулося лише після відновлення незалежності України. У 1991 році Верховна Рада УРСР ухвалила Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», а в 2015 році — закон про засудження комуністичного та нацистського тоталітарних режимів і заборону їхньої символіки. Згодом було вдосконалено законодавчу базу щодо процедури реабілітації.Цей день — нагадування про ціну свободи, незалежності і про те, як важливо захищати права людини і гідність.