На війні кожен ресурс має свою цінність: від особового складу до обліку паливно-мастильних матеріалів і навіть кадрові рішення вищого командного складу. Імхо, найголовніший ресурс звісно є час, бо він впливає на організацію ведення бойових дій, підготовку резервів і створення умов до максимального напруження сил. Я прийшов на війну ще при Муженко. Це був час старої кадрової армії, статутів, де командний пункт Азову на світлодарській дузі в 2019 з його моніторами, аеророзвідкою, радіоперехватами був за межами розуміння. На етапі підготовки до повномашнобної війни Муженко був замінений Залужним, бо це був запит на те, щоб взбодрити СОУ і втримати потенційний удар. Удар витримали, прийшов час наступати і тут пану Сирському треба віддати належне. Це принципово різні ГК. Різні підходи. І чи подобаються цивільним чи цивільним які прийшли нещодавно в армію, це була наступальна тактика, яка працювала. Наразі новий ГК і НШ мають нову війну, а запропонувати мають ще щось новіше. І ця задача неймовірно складна, бо бойовий статут передбачає тільки оборонний та наступальний бій. Я щиро бажаю успіхів Драпатому. Серед усіх це найгідніший варіант. Очікуються кадрові рішення на рівнях нижче і це добре. Дуже сподіваюсь, що люди з картонками, відомі блогери та активісти тепер теж доєднаються до нищення супротивника вогневими засобами. Адже разом ми сильні.