ОПІР КЛІЄНТАКлієнтка чинила опір, як могла…Знаєте, ось цю гру – «Так, але ні…»«Так, але в мене не буде часу…»«Так, але він так не схоче…»«Так, але вона мене не почує…»Які б варіанти виходу ми не обговорювали, є все одно якесь «але»…Зазвичай я заходжу на три кола доводів, потім відступаю і пропоную розглянути клієнту сам сценарій опору. Для себе я виділила їх п'ять.1. Опір змісту — клієнт чинить опір обговоренню певних тем або подій. Це може бути пов'язано з болючими переживаннями, які клієнт не хоче згадувати або обговорювати.2. Опір процесу — клієнт протистоїть самому процесу терапії. Це може виявлятися в спробах уникати зустрічей, змінювати тему, запізнюватись або взагалі не приходити.3. Опір перенесення — клієнт неусвідомлено переносить на терапевта свої емоції та почуття, які були спрямовані на інших людей (наприклад, батьків або партнерів).4. Опір вторинної вигоди — клієнт чинить опір, оскільки має певну вигоду від свого стану. Наприклад, хвороба або психологічна проблема може дозволяти уникати відповідальності або отримувати більше уваги від інших.5. Ідеологічний опір — клієнт не згоден з якимись аспектами терапії, ставить під сумнів цінність або ефективність психологічної допомоги, або не довіряє терапевту.Ці типи протидії, з одного боку, перешкоджають ефективності терапії, але водночас вони надають терапевту важливу інформацію про внутрішній світ клієнта. Опір – це завжди про тривогу клієнта та неможливість побачити іншого способу проживати те що зараз з ним відбувається. І вихід завжди в тому, щоб знижувати рівень тривоги клієнта до прийнятного, щоб його психіка знайшла інші механізми подолання проблеми. І терапевт має бути терплячим та підтримувальний. Тому процес психотерапії - це завжди тонка чуттєва взаємодія, де важливо все. Майстерність терапевта відточується роками та залежить від багатьох факторів. Цьому неможливо навчитися з книжок, це завжди тільки практика, глибинний самоаналіз, постійний супровід супервізії та здатність нести відповідальність за свої помилки…