Ми звикли приходити до інших у зручних ролях та масках. І якісь частини себе і не тільки «погані», а часто найніжніші, найталановитіші — вирішуємо не показувати. Бо колись їх не прийняли. Або ми самі, ще дітьми, сховали їх, щоб вижити.І от що дивно: маска, яку ми вдягаємо, щоб нас прийняли, з часом починає працювати проти нас. Бо приймають уже не нас – а маску. А ми залишаємось самотніми навіть серед своїх.🫂Вчора відбулася демоверсія нашої терапевтичної групи «Бути видимим». І сталося те, що завжди стається в безпечному колі: люди почали ризикувати. Хтось уперше вголос назвав своє незвичне хобі. Хтось показав свою «агресивну сторону» — ту, якої сам у собі боявся. Хтось сказав про талант, який ховав роками, бо колись почув: «не висовуйся».І ніхто нікого не відштовхнув. Це і є та сама терапевтична дія — коли ти показуєш частину себе, з якою звик бути сам, і бачиш: з тобою залишаються.Проблема сорому і проявленості — це, мабуть, найтихіша і найболючіша проблема в наших стосунках з іншими. На жаль, мало кого з нас життя по-справжньому навчило з цим обходитися. Нас вчили бути ввічливими, зручними, не заважати — але не вчили показуватися і витримувати, що нас бачать.🌿Наступного вівторка – офіційний старт терапевтичної групи «Бути видимим». Це простір, у якому, поступово і у своєму темпі, ви зможете:◽️зрозуміти, що саме вас зупиняє щоразу, коли хочеться проявитися◽️ побачити зсередини, як працюють сором, самокритика, перфекціонізм і синдром самозванця◽️ повернути собі право бути видимим — з більшою опорою на себе, а не на чужу реакціюЯкщо ви відчуваєте, що готові отримати новий досвід проявленості — у безпечній атмосфері, поряд з тими, хто проходить те саме — запрошуємо вас до нас.