«Найжаркіші куточки в пеклі залишені для тих, хто в часи найбільших моральних переломів зберігав нейтралітет». Цими словами наскрізь пронизаний фільм «Буча».Сьогодні мені з Мариною випала можливість відвідати показ нової стрічки, що віднині входить до складу українського кінематографу.Буча — це місце болю. Це місце боротьби. Місце, що відгукується у серці кожного українця власною раною. Місце, де зло розкрило свої пазурі, забравши сотні невинних життів. І де отримало по зубах.Ці тижні окупації та російського наступу на Київщині відгукуються і мені. Бо тоді ми перебували у постійному русі — евакуйовували, рятували, допомагали. Тоді ж на Лаврській був сформований 206 батальйон ТрО, який пліч-о-пліч з іншими підрозділами брав участь у звільненні нашої землі.Ця стрічка про людські чесноти і гріхи нелюдів. Ця стрічка про самовідданість, відвагу та спасіння душ. Про гнів та ненависть. В кожному кадрі невидимі послання. Дві години, що відгукуються спогадами. І на запитання: а чи на часі? На часі. Стрічка повертає в минуле. Змушує не забувати через що ми вже пройшли і заради чого боремось. Щоб Буча, Ірпінь, Ворзель, Бородянка не стались в сотні мирних українських міст і сіл. Дякую всьому авторському колективу, зокрема режисеру Станіславу Тіунову, продюсеру та автору сценарію Олександрові Щуру, акторам Сергію Стрельнікову, Цезарію Лукашевичу, Вʼячеславу Довженку та Анастасії Нестеренко. Інколи видавалось, що фільм не художній, а документальний. Бо він про справжнє…📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter