Всі вже розібрали "по кісточках" результати саміту НАТО у Вільнюсі. Звісно, стосовно нас - України. Є ще одна тема, яка матиме визначальний вплив на нас - розблокування приєднання Швеції. Само собою через посилення північного флангу НАТО. Але ще більше через гру Президента Туреччини Ердогана. Очевидно, що йдеться не просто про розблокування поставок американцями F-16 для Туреччини. У майбутньому наявність цих літаків в нас і Туреччини із здатністю їх модернізації зроблять контроль НАТО над Чорним морем значно більш ефективним. Але Ердоган не випадково почав говорити про поновлення переговорів з Євросоюзом про вступ - як своєрідну компенсацію на згоду на членство Швеції в НАТО.. ЄС не може собі уявити приєднання Туреччини - великої мусульманської країни. Щонайменше сьогодні. Ердоган це добре знає і хоче отримати особливе, у буквальному сенсі "привілейоване"ставлення з боку ЄС і стати унікальною країною, що є "своєю" і для Заходу і для неЗаходу.. Так само, як він наразі намагається стати унікальним посередником між Заходом та путінським режимом. Ми маємо не просто звикнути до Туреччини, яка і прагматично і стратегічно не буде однозначно вибирати між РФ та Заходом або наприклад Китаєм та Заходом. Ми маємо навчитися це використовувати, коли це для нас вигідно, і впливати, коли це підсилює РФ. І навіть більше - тиск Туреччини на ЄС викличе нову хвилю дискусій, чим є і чим не є Європа. І цю дискусію ми обов"язково маємо використати для прискорення нашого вступу в ЄС. Бути одночасно авангардом і фронтиром Європи складно і небезпечно, але Європа в цьому зацікавлена. Цей шанс не можна змарнувати.