Останні події в Росії навколо Пригожина це "африканізація" РФ. Для багатьох, хто не цікавиться зовнішньою чи взагалі політикою, чим фундаментально це відрізняється від недавніх подій в Судані? Звісно, з поправкою на те, що Росія має найбільший у світі ядерний арсенал. Зараз буде робитися корекція стратегії щодо Росії - не тільки на Заході, але й в Китаї та інших країнах. Виклик Пригожина - це, звісно, виклик системі російської автократії, свідчення, що баланси всередині не працюють. Але це і виклик особисто Путіну - причому не банальний ляпас, а удару завдано під дих. Адже це ставить під питання не тільки авторитет Путіна, а й його легітимність, як стовпа цього режиму, як того, хто гарантує його стабільність і всі понятійні домовленості. Тепер це все під питанням - не тільки для російських еліт, а й для середнього класу, який поки що є в Росії. Очевидно, що Пригожин грає не особисто, його "грають" і доволі майстерно. Але те, що Путін це допустив, розглядатиметься всередині Росії як "Акела схибив". І в Китаї або Індії так само. І навіть в Ірані. Я не очікую, що Пригожину вдасться розіграти свою карту зараз і відповіддю стане закручування гайок. Але тоді на Росію очікує варіант Північної Кореї, на що багато хто в РФ явно не готовий. Більше того, боїться за себе і свої активи. На фоні "ядерної риторики" в Росії останнім часом щодо прийнятності першого ядерного удару події в РФ набувають зловісних обертів. Для нас дуже важливо, щоб Захід і неЗахід спільно зрозуміли, що така Росія не може бути частиною світу, оскільки є загрозою для себе і всіх інших. Ані стабільних внутрішніх балансів, ані прийнятних для світу цивілізаційних цінностей там немає. Якщо статус-кво всередині Росії під питанням, то й статус-кво Росії також має бути під питанням. Варіант зовнішнього керованого управління тепер не має сдаватися таким вже фантастичним. Адже повторення подій сторічної давнини "в ядерному виконанні" ніхто не хоче.