Світ психосоматики

Ви думаєте, що любите себе? Перевірте реакцію, а не переконанняЗ точки зору психології, ставлення до себе — це не декларація, а внутрішній досвід, який має емоційну та тілесну компоненту. Він формується дуже рано, ще до появи мови, на рівні емоційної регуляції та тілесної пам’яті.Коли людина звертається до себе зі словами підтримки або любові, активується не лише когнітивний рівень («що я думаю про себе»), а й більш глибокий — афективно-соматичний («що я відчуваю, коли до мене так звертаються»).Якщо внутрішня система самосприйняття сформована на основі досвіду прийняття, ці слова викликають відчуття тепла, розширення, зниження напруги.Якщо ж досвід включав відкидання, умовну любов або емоційну холодність, реакція може бути протилежною: напруження, недовіра, порожнеча або відсутність будь-якого відгуку.Це пов’язано з тим, що образ себе зберігається не лише у вигляді уявлень, а як стійкий нейрофізіологічний патерн — спосіб, у який нервова система звикла «переживати себе».Саме тому любов до себе не формується через переконання.Вона проявляється як автоматична реакція системи на контакт із собою.➡️Спробуйте простий експеримент.Повільно, звертаючись саме до себе, скажіть внутрішньо або вголос:«Я люблю тебе».І дайте собі кілька секунд, щоб помітити:– Чи з’являється тепло або м’якість у тілі?– Чи виникає напруження або опір?– Чи є відгук взагалі?Не оцінюйте і не змінюйте реакцію.Просто зафіксуйте її.Це і є ваша актуальна точка контакту із собою.Пишіть під постом як вам такий експеримент і що ви дізнались про себе.Тетяна Павленко

Техніка «Дитячі спогади» (Автор К. Мілютіна) Мета: актуалізація батьківського-дитячих стосунків, Вікові обмеження: 16 + Обладнання: пісочниця, набір фігурок. Інструкція: На початку роботи з пісочницею пропонують сформулювати проблему або ж невирішену ситуацію, яка закарбувалася з дитинства (запит формується на зразок «Я хочу дізнати- ся, чому я...»). Потім клієнт повинен відтворити за допомогою фігур цю ситуацію в пісочниці. Рекомендовано відтворювати ситуацію у віці до 6 років. Орієнтовний перелік запитань для рефлексивного аналізу: – Що Ви тоді відчували? – Як до Вас ставилися інші? – Чого Ви хотіли? – Чого від Вас хотіли інші? – Чим Ви могли керувати ? – Що контролювали інші? – Які висновки зробили Ви в результаті цієї події? – Щоб Ви хотіли змінити, якщо б опинилися знову в цій ситуації? – Якою була б ситуація і Ваша поведінка в ній? – Продовжіть фразу «Я можу, якщо захочу…» Деякі аспекти інтерпретації: Варто прослідкувати як ситуація з дитинства вплинула на моделі поведінки і взаємодії у теперішньому, чи наявні сили, мотивація та ресурси для засвоєння нових навичок поведінки.

Чому ваші клієнти несвідомо повторюють програми матері ще до народження?Уявіть, що частина страхів, тривог і обмежень ваших клієнтів не є їхньою особистою історією. Вони почали формуватися ще під час внутрішньоутробного розвитку. Тіло пам’ятає все. І часто саме ця прихована пам’ять проявляється через психосоматичні симптоми, труднощі в стосунках або фінансові блоки.Як психологи, ми бачимо ефект цих ранніх програм, але не завжди маємо інструменти працювати з їхнім джерелом. Саме це і пропонує підхід перинатальної психосоматики.На семінарі «Психологія перинатального періоду. Психосоматика внутрішньоутробного розвитку» учасники отримують не тільки знання, але й чіткі інструменти:1. Соматичне сканування — виявлення тілесних блоків, пов’язаних з раннім досвідом.2. Робота з базовим відчуттям безпеки — тілесні та дихальні техніки для стабілізації нервової системи.3. Психосоматичне переписування сценаріїв — робота з тривогою, страхами, обмеженнями, що мають перинатальне коріння.4. Інтеграція в терапію — як коректно вводити ці методи у свою практику.Окремий блок семінару присвячений супроводу вагітності з позиції перинатальної психології та психосоматики.Ви навчитеся:✔ працювати зі станами тривоги у вагітних✔ стабілізувати емоційний фон матері✔ формувати у жінки відчуття контакту з дитиною✔ підтримувати здорове тілесне сприйняття вагітностіПрактики: “Контакт і безпека”Мета: допомогти вагітній жінці відчути спокій, зв’язок із тілом і дитиною.Формат: – м’яке дихання з фокусом на матку і живіт:– увага до тілесних відчуттів– вербалізація підтримуючих установок: «Моє тіло знає, як виносити дитину», «Моя дитина в безпеці», «Я дозволяю собі бути спокійною»Ця практика знижує рівень стресу матері, а отже, впливає на нервову систему дитини ще до народження.Чому це змінює практику психолога?– Ви працюєте не тільки з симптомом, а з джерелом.– Отримуєте інструменти для супроводу вагітних.– Поглиблюєте психосоматичний підхід у своїй роботі.– Даєте клієнтам новий рівень підтримки і результатів.Цей семінар не про теорію заради теорії. Це інтенсивна практична робота, яка розширює ваш професійний інструментарій.👉Перинатальна психосоматика змінює не тільки клієнтів. Вона змінює саму якість вашої терапевтичної роботи.Тренер Ксенія Карачун Щоб отримати детальну інформацію про участь ставте + у коментарях

Передпідліткова криза: як підтримати дитину та зберегти контактПередпідлітковий вік — перехідний етап між дитинством і підлітковістю, що супроводжується структурними змінами в поведінці дитини.У цей період зазвичай можна помітити, що дитина:➡️ починає більше прагнути самостійності та віддалятися від батьків, намагаючись діяти «по-своєму»;➡️ поступово більше орієнтується на думку однолітків, ніж на позицію дорослих;➡️ гостріше реагує на зауваження, оцінки та порівняння з іншими, її емоції можуть швидко змінюватися.Важливо розглядати ці прояви як частину вікового розвитку, а не як поведінкові порушення.Фокус психоедукації для батьків:✅ Активне безоціночне слуханняВ роботі з батьками може звучати так: «Спробуйте спочатку відобразити переживання дитини, а не пояснювати чи виправляти її поведінку».✅ Формування меж через діалог(Спільне обговорення правил знижує опозиційну поведінку)В роботі з батьками може звучати так: «Запропонуйте дитині долучитися до створення правил — це підвищує її відповідальність за їх дотримання».✅ Поступова передача відповідальностіВ роботі з батьками може звучати так: «Давайте дитині простір для рішень, навіть якщо є ризик помилки — досвід формує самостійність».✅ Вербалізація переживань сприяє формуванню саморегуляціїВ роботі з батьками може звучати так: «Допомагайте дитині називати почуття — це знижує інтенсивність емоцій і розвиває здатність їх регулювати».✅ Підтримка регулярного якісного контактуНавіть коротка, але емоційно включена взаємодія посилює відчуття безпеки.В роботі з батьками може звучати так: «Домовтесь про щоденний короткий час тільки для спілкування без гаджетів і повчань, те що цікавить дитину».✅ Залучення до фізичної активності як природного способу регуляції напруженняВ роботі з батьками може звучати так: «Запропонуйте активності, які приносять дитині задоволення, а не лише дисциплінують».❗️ Ключовим захисним фактором залишається збереження емоційного контакту з батьками при одночасній підтримці процесів індивідуалізації.Інна Жолкевська

Про труднощі та мозок.Автор Юлія Дем'яненко Мозок працює за принципом вибору головного. Те, що найчастіше повторюється в думках і викликає сильний емоційний відгук, поступово стає центром тяжіння психіки. (тому ті хто постійно дивляться негатив... ну ви зрозуміли) Воно притягує увагу, енергію, ресурси, витісняючи інші сигнали на периферію.Тому людина, зациклена на труднощах, буквально перестає помічати шанси. А людина, сфокусована на напрямку руху, починає “випадково” знаходити підказки, можливості й рішення.Мозок навчається через повтор. Одні й ті самі думки активують одні й ті самі нейронні контури. ( закріплюються). Зв’язки між клітинами ущільнюються, маршрути стають швидшими, реакції -автоматичними. Те, що колись було просто думкою, перетворюється на звичну модель поведінки.Тривога теж тренується. Постійне прокручування негативних сценаріїв формує стійкі нейронні траєкторії страху. Мозок звикає жити в режимі небезпеки навіть без реальної загрози.Але так само тренується й інше. Увага до ресурсу, опори, стабільності створює альтернативні нейронні шляхи - спокою, впевненості, внутрішньої рівноваги. Це не позитивне мислення заради ілюзій - це перепрошивка нервових маршрутів.Мозок не “закривається” з віком. Він зберігає здатність до змін, навчання і перебудови протягом усього життя. Нові звички, нові фокуси, нові дії буквально змінюють його архітектуру.Ти щодня підживлюєш якісь ланцюги: або страху й безсилля, або опори й сили.І через певний час це стає видно не тільки в самопочутті -це стає частиною структури твого мозку.Що робити. ШУКАТИ світле, добре, гарне. Бо навчений мозок, який звик харчуватись тривогами, буде шукати їх.

Соціальна тривога — спосіб психіки не зламатисяСоціальна тривога сьогодні проявляється як адаптивна реакція психіки на перевантаження контактом.Коли нервова система тривалий час перебуває у стані напруги,соціальна взаємодія перестає бути автоматично безпечною.Контакт починає вимагати надмірного ресурсу —утримувати себе, розуміти іншого, регулювати емоції, контролювати реакції.Типові прояви соціальної тривоги в цьому контексті: 🧩 уникання дзвінків і повідомлень🧩 затримка з відповідями, навіть близьким🧩 гіперконтроль мовлення і поведінки🧩 тілесні симптоми: напруження, тахікардія, стиск у грудях, розлади ШКТУ таких випадках соціальна тривога є способом психіки зменшити навантаження і зберегти цілісність.Важливо розрізняти стани, які часто маскуються під соціальну тривогу.Іноді це — наслідок травматичної реакції, де контакт активує механізми виживання.Іноді — прояв хронічного виснаження, коли ресурсу просто недостатньо навіть на нейтральну взаємодію.У реальному житті ці стани часто поєднуються.У межах методу Я-реконструкція соціальна тривога розглядається якпорушення досвіду володіння собою.У цьому підході соціальна тривога пов’язана з трьома базовими порушеннями: — порушення бажання (я не відчуваю, чи хочу контакту)— порушення оволодіння (я не відчуваю, що можу керувати близькістю)— порушення задоволення (контакт не відновлює, а виснажує)Тому терапевтична робота полягає у відновленні безпеки, регуляції та здатності залишатися з собою в контакті.Соціальна тривога зникає коли контакт перестає загрожувати цілісності.Впізнали себе в якомусь моменті? Пишіть під постом.Тетяна Павленко

Марафон «Реалії сьогодення: як психологу працювати з різними запитами» 23-27 лютогоОнлайнДля кого?Психологів, психотерапевтів, студентів психологіїСпеціалістів, які працюють із темами психосоматики, стресу, війниТих, хто прагне побачити психосоматику в ширшому міждисциплінарному контекстіУсі, хто хоче розширити професійний інструментарійПрограма23 лютогоЗустріч 1 - 18.00 - 19.00Павленко Тетяна "Психосоматика сексуального аб'юзу "Зустріч 2 - 19.00 - 20.00Палько Анастасія "Хронічний стрес та виснаження " 24 лютогоЗустріч 3 - 18.00-19.00Ган Наталія "Хронічний стрес і порушення сну. Чим може допомогти психолог?" 25 лютогоЗустріч 4 - 18.00-19.00Марина Семчук "Тілесна терапія в роботі з хронічним стресом і виснаженням"26 лютогоЗустріч 5 - 18.00-19.00Білоус Володимир "Стресова реакція: як біологія формує психологічні симптоми" 27 лютогоЗустріч 6- 18.00-19.00Ксенія Карачун "Клієнт у стані "я більше не витримую"Зустріч 7 - 19.00-20.00Анастасія Білозор "Як стрес і виснаження впливає на сон. Що таке якісний сон. Як собі допомогти"Всі посилання на вхід будуть в цьому каналіhttps://t.me/Pavlenko_centerСертифікат про участь можнв отримати за донат на науеові дослідження асоціації.Для цього пишіть + під постом

Запрошуємо у супервізійну групу для психологів, які працюють з дітьми та підлітками 🤍Робота в цій сфері завжди включає взаємодію з батьками, сімейними системами та їхнім болем і напругою. Це підвищує емоційне навантаження й часто супроводжується сумнівами, втомою та відчуттям, що відповідальність занадто велика.Тому запрошуємо до професійного простору, де можна:— безпечно обговорювати реальні кейси— розплутувати «застряглі» терапевтичні процеси— краще бачити дитину в контексті сімейної системи— зменшувати тривогу, виснаження й відчуття професійної самотності— отримувати підтримку без осуду та ідеалізації📅 Старт: 3 лютого 2026🕖 Час: 19:00🔁 Формат: щомісяця, перший вівторок💻 ОнлайнВедуча групи:Дем'яненко (Шумілова) Юлія. Психотерапевт, досвід роботи 16 років. Працювала із жертавами насилля по програмі ООН. Проводить психодіагностику для судових справ. Спеціалізація - психопатологія, сексологія, психосоматика. Досвід роботи з дітьми, позбавлених батьківської опіки, важкими підлітками. Ведуча психотерапевтичних груп для дітей и підлітків.Бажаєте долучитися — ставте + у коментарях

ЗАПРОШУЄМО НА ОНЛАЙН-СЕМІНАР «ПСИХОСОМАТИКА ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ»📆 28 лютого-1 березня | онлайн (Zoom)🎓 Семінар для психологів, дієтологів, лікарівХарчова поведінка — це дзеркало внутрішнього стану. Запрошуємо глибше зануритися в психосоматику харчової поведінки та попрацювати з цим на семінарі.У програмі семінару:День 1.-Поняття харчової поведінки у психології -Причини порушення харчової поведінки у людини-Заборони та дозволи у харчовій сфері -Поняття "голод", "ситість", "апетит" та сценарність!-Особливості клієнта з порушеннями харчової поведінки -Структура консультації під час роботи з харчовим поведінка-Вербальні техніки роботи з питанням. День 2 -Арт-терапевтичні методи роботи -Харчова поведінка та партнерство-Роль сімейної системи у розвитку порушень харчової поведінки. -Робота із парами. -Робота з проблемами харчової поведінки у дітей та підлітків. -Робота з поведінковими реакціями у відносинах з їжею, які викликані проблемами сприйняття своєї сексуальності та права володіння грошима.Ведуча: Семчук Марина 📩 Відкрито реєстрацію на семінар! Для отримання детальної інформації та реєстрації ставте + під постом.

Батьки у безвиході чи безвихідь їх любитиУ психотерапевтичній практиці запит на «пошук ідеалу» часто виявляється формою психологічного захисту. Коли клієнт прагне знайти «єдино правильну» відповідь або вимагає від себе досконалості (тільки правильно харчуватись, тільки ідеальна чистота тощо) за цим зазвичай стоїть глибокий внутрішній конфлікт, коріння якого звичайно сягає дитячо-батьківських стосунків (так так, у нас психологів все там🫣).​​Прагнення ідеальності допомагає психіці утримувати дистанцію від болючої реальності. Поки ми віримо в «ідеальних батьків» (або інша крайність - їх непохитна поганість), нам не доводиться стикатися з фактом, що вони були звичайними людьми з обмеженими ресурсами.​Що це означає? Для клієнта визнання неідеальності батьків, не словесне, а саме усвідомлення — це справжнє випробування, яке включає:▶️​Страх. Якщо батьки не ідеальні, то світ стає небезпечним. А зараз відчуття захищеності в світі таке потрібне як ніколи. ▶️​Злість. Усвідомлення провини батьків вивільняє роками пригнічений гнів за незадоволені потреби. В тут не всі знають що з цим робити, та і емоції лякають.▶️​Провину. Любити тих, на кого ти злий, здається неможливим або зрадницьким.​Психіка обирає ідеалізацію (або як я вже казала їх непохитну поганість) як спосіб уникнути цієї амбівалентності — стану, де одночасно існують біль від ран та глибока прив’язаність. Але як і все в світі, любов це стан багатокомпонентний і неоднозначний.​​Прийняття того, що об’єкт любові може бути джерелом болю, є найвищим етапом психологічної інтеграції. Це означає перехід від «чорно-білого» сприйняття до здатності бачити повноту життя.​Цей процес дзеркально відображається і на ставленні до себе. ​ Визнання неідеальності і можливості бути різним у батьків і у себе - найкращий спосіб дати собі спокій і жити це життя для себе.Пишіть свої питання, думки, або ще шось під цим постом. Тетяна Павленко