Стиснуті щелепи є поширеним тілесним індикатором хронічної психічної напруги.У психосоматичному підході щелепна зона пов’язана з механізмами стримування, самоконтролю та регуляції імпульсів. Йдеться не про ситуативну реакцію на стрес, а про стабільний спосіб психічної адаптації, сформований у відповідь на вимогу стримувати емоційні або поведінкові прояви.Напруга може залишатися поза усвідомленням суб’єкта.Проте на тілесному рівні вона підтримується безперервно, зокрема й у стані сну.Хронічне стискання щелеп часто пов’язане з:- інтеріоризованою забороною на прояв агресії- підвищеною чутливістю до загрози конфлікту або втрати значущих стосунків- надмірною опорою на вольовий контрольдосвідом, у якому пряме висловлення почуттів супроводжувалося покаранням або відкиданнямУ цій конфігурації щелепи виконують функцію стабілізуючого, але енергозатратного механізму утримання афекту.Фактично йдеться про тілесний рівень пригнічення емоційної активації.Соматичні кореляти можуть включати бруксизм, цефалгію, хронічну напругу шийно-плечової зони, порушення відновлення та суб’єктивне відчуття виснаження.У психотерапевтичному процесі робота з цією зоною зазвичай не зводиться до локальних тілесних інтервенцій. Зменшення щелепної напруги частіше відбувається паралельно з:- вербалізацією фрустраціїінтеграцією агресивних імпульсів- формуванням здатності до асертивного відмовляннязниженням потреби в постійному самостримуванніТілесне розслаблення стає можливим тоді,коли психічна система більше не потребує хронічного інгібування емоцій.Міжнародна асоціація психосоматики та тілесної терапії