ВІД «ГЕТЬ МИКИТЮКА!» ДО СПІЛЬНОЇ ФРАКЦІЇ: ПОЛІТИЧНА АМНЕЗІЯ КОМАНДИ ГУЗЯ ТА ПАЛИЦІ
На Волині «За майбутнє» дедалі більше нагадує повернення в минуле. Фракцію цієї партії у Волинській обласній раді очолив Роман Микитюк — колишній депутат від Партії регіонів.
Про нового керівника оголосили на сесії 15 жовтня, повідомляє «Конкурент». І найцікавіше тут — навіть не його політична біографія. Найцікавіше — що про цю людину раніше говорив сам Ігор Гузь.
Бо Гузю сьогодні варто поставити перед очима його власні виступи.
У червні 2015 року він публічно виступав проти повернення Микитюка на посаду керівника Волинської митниці. Обіцяв разом із колегами блокувати парламентську трибуну, вимагав люстрації та попереджав про повернення представників режиму Януковича до керівництва областю. Це зафіксовано в тогочасних публікаціях.
А в офіційній парламентській стенограмі залишилися його слова:
«Геть Романа Микитюка і губернатора області, який проштовхує цю людину на цю посаду!»
Минуло одинадцять років. Микитюк тепер очолює обласну фракцію політичної сили, з якою пов’язана команда Гузя та Палиці.
Ігорю Володимировичу, то коли ви були щирими — тоді чи тепер?
Що саме змінилося? Ваша оцінка Микитюка? Ваші принципи? Чи лише політична зручність?
Біографія нового очільника фракції нікуди не зникла: у 2010–2011 роках він був депутатом Львівської облради від Партії регіонів, у 2013-му пройшов від цієї ж сили до Волинської облради. Далі — «Наш край», а згодом — «За майбутнє». Така послідовність підтверджена оприлюдненими біографічними даними.
Для точності: у своєму інтерв’ю 2013 року Микитюк заперечував формальне членство в Партії регіонів, водночас підтверджував балотування від неї. Отже, йдеться про конкретне політичне минуле — депутатство та висування від партії Януковича.
Окреме питання — до Андрія Бокоча. Він входить до фракції «За майбутнє» у Волиньраді. Тепер її очолює людина, проти повернення якої на керівну посаду так завзято виступав Гузь. Пане Бокоч, яка ваша позиція щодо нового керівника фракції? Виборці мають право почути її прямо.
І до Палиці питання просте: яке саме «майбутнє» пропонує політична сила, якщо керівні ролі в ній отримують кадри з таким політичним минулим?
На мою думку, ця історія — показовий приклад знецінення післямайданних обіцянок. Людям говорили про очищення влади, принциповість і розрив зі старою системою. Тепер громаді пропонують самій якось примирити ті промови із сьогоднішнім кадровим рішенням.
Революція Гідності не видавала нікому довічного посвідчення порядності. Участь у протестах не звільняє політика від відповідальності за подальші союзи, рішення та мовчання.
Гузь може змінити політичних партнерів. Але стерти власні слова зі стенограм — значно складніше.
Тож чекаємо пояснення: чому людина, якій він колись кричав «Геть!», сьогодні керує фракцією його політичних соратників?

Чому партію не покидають патріоти? Чи все готувалося давно і тепер Волинь піде з "молотка" москалям?