В Україні сталася подія майже містична. На ринку пального, здається, виникла картельна змова. Але є одна дивна деталь — її ніхто не бачить. Особливо ті, хто за посадою зобов’язаний бачити. Подивімося на цифри, бо вони впертіші за урядові пресрелізи. У Польщі за два тижні бензин подорожчав приблизно на 1,5%. У Румунії — приблизно на 2,6%. В Україні — плюс 27%. Тобто у країнах, звідки українські компанії імпортують бензин, ціна зростає дуже повільно, як на цивілізованому ринку. А в Україні вона раптом підлітає, як ракета Falcon, але без NASA і без логіки. Виникає наївне запитання: як імпортне пальне може дорожчати у десять разів швидше, ніж у країнах, звідки його купують? Очевидно, це якесь економічне диво. Можливо, бензин дорого обходиться на етапі перевезення через кордон. Адже там, напевно, є особливий український повітряний коридор, де ціна зростає на десятки відсотків просто від дотику до державної реальності. І тут на сцену мав би вийти Антимонопольний комітет — орган, який створений саме для того, щоб ловити такі «дива». Але комітет мовчить так зворушливо, ніби спостерігає за заходом сонця, а не за ринком пального. Бо коли ціни ростуть синхронно і майже одночасно у всіх великих мереж — це зазвичай називається картельною змовою. А коли влада цього не помічає — це називається політичним дахуванням для картелю. І поки уряд демонструє дивовижну сліпоту, країна отримує дуже простий економічний ефект. Дорожчає пальне — дорожчає логістика — дорожчає їжа — зростає інфляція — падає рівень життя. Але в цій історії є ще один шар. Політичний. Коли замість нової коаліції та професійного уряду влада просто перетасовує тих самих міністрів, економіка починає працювати за принципом старої колоди: карти ті самі, фокусники ті самі, а платить за трюк знову глядач. І поки Зеленський не хоче визнавати очевидне — що монобільшість давно розсипалася — країна отримує нову форму управління. Її можна назвати просто:картельна економіка під політичним прикриттям. І найсмішніше в цій історії те, що влада, здається, щиро не розуміє, чому люди дивуються цінам на заправках. Бо якщо довго дивитися на економіку через рожеві окуляри політичного піару, то 27% легко можна переплутати з 2%.