Назар Островський на щиті. Ми познайомились лише в 2014 році, в таборі Азову і через його принциповість не одразу знайшли спільну мову, але дуже швидко стало зрозуміло, що таких людей як Назар — одиниці. Друже, як же мені буде не вистачати наших філософських розмов довгими вечорами та твоїх порад робити все по совісті. Дуже влучно про Назара, написав його близький друг Ігор Колесник:Капітан поліцейських наук, найкращий шеріф Сихова, двічі азовець, майданівець у білому пальті, випускник філософського факультету із відповідним діагнозом, романтичний цинік, впертий засранець із добрим серцем, батько сина, чоловік дружини, друг.Назар мав дивний характер, у якому чорний гумор і цинізм поєднувалися із глибинноюпотребою допомагати, захищати, боротися засправедливість. Не за ту справедливість, про яку розповідають політики чи єдиний телемарафон, а за ту, якої немає у квартирах темного міста. Він боровся за тих, хто у повній темряві. За ту дитину, яка виростає калічкою у сімʼї алкоголіків. За дітей, чиї батьки наркомани.За тварин, чиї власники різали одне одного ножами. Він свідомо йшов туди, де було найбільше згустку темряви, де горіли шини, де били дітей або студентів оці дорослі, сильні і жорстоко несправедливі «нормальні» люди.Він, як і я, не розумів природи безпідставної жорстокості та байдужості людей, якізнущалися над слабшими, викидали навулицю домашніх тварин як меблі, не простягали руки потопаючим. Він мав рішучість, щоби в дусіголовного героя «Чуми» Камю продовжувати робити те, що було його фундаментальноюсилою: бути там, де болить найбільше. Бути із тими, чий голос не почутий. Він умів побачити навіть крізь піджак, дипломи кандидата науки і доцента кафедри, живу людину, калічку, із таким же філософським діагнозом.Тепер його немає.Посилання для тих, хто хоче фінансово підтримати дружину і сина Назараhttps://send.monobank.ua/jar/ZVzst4bGN