Це одне з найсильніших розслідувань, які я читав. У багатьох місцях, воно звучить, як вирок у суді для влади. Дам чотири цитати, а далі раджу прочитати всю статтю цілком. Це для того, щоб зрозуміти всі частини цього пазлу і скласти його. Автор тексту Шон Вокер. І він зробив неймовірну роботу. І спочатку чотири важливих цитати:1. "Найголовніше, що український уряд був абсолютно непідготовлений до майбутнього нападу, а президент Володимир Зеленський місяцями відкидав дедалі нагальніші американські попередження як паніку та придушував занепокоєння власної військової та розвідувальної еліти в останню хвилину, яка зрештою зробила обмежені спроби підготуватися за його спиною."2. Бернс полетів до Києва, щоб особисто поінформувати президента України про те, чого, як боялося ЦРУ, мало статися, але реакція виявилася не такою, на яку він міг сподіватися. Через тиждень Зеленський опублікував відеозвернення до українців, в якому закликав їх не слухати тих, хто пророкує конфлікт. Це була катастрофічна порада, враховуючи, що багато тисяч людей незабаром опиняться в пастці в зоні активного конфлікту або під російською окупацією.3.Головнокомандувач армії Валерій Залужний був розчарований тим, що Зеленський не хотів запроваджувати воєнний стан, який би дозволив йому передислоцювати війська та підготувати плани бою. «Ти збираєшся битися з Майком Тайсоном, і єдиний бій, який у тебе був раніше, – це бій подушками з твоїм молодшим братом. Це шанс один на мільйон, і тобі потрібно бути готовим», – сказав він.Без офіційного схвалення Залужний зробив те незначне планування, яке міг собі дозволити. В середині січня він та його дружина переїхали зі своєї квартири на першому поверсі до його офіційних помешкань у комплексі Генерального штабу з міркувань безпеки та для того, щоб він міг працювати довше. У лютому, згадував інший генерал, серед ви4. В останній вечір перед атакою в штабі української армії Залужний та його вищий генерали спробували вжити деяких заходів в останню хвилину. На дні Чорного моря були встановлені міни, щоб запобігти потенційній морській висадці в Одесі, а деякі підрозділи отримали наказ перекинути у більш стратегічно важливі місця. «Все це було повністю заборонено. Якби вторгнення не відбулося, існувала б ймовірність судових позовів проти нас за це, але більшість командирів визнали, що у нас не було вибору, і виконали це», – сказав один генерал.Текст статті англійською тутТекст статті українською тут