28 липня має стати Днем вшанування памʼяті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні.Україна зробила багато, щоб вшанувати пам’ять загиблих героїв. Але є одна категорія, яка досі залишається поза увагою – це наші військовополонені. Ті, хто загинув у полоні. Ті, кого закатували у російських тюрмах. Ми маємо зафіксувати в національній пам’яті шану до цих людей. Маємо встановити символічний фундамент, знакову дату – 28 липня. В цей день ми маємо нагадувати світу про жорстокість, нелюдську поведінку нашого ворога – росії. Ворога, який нехтує правилами ведення війни та міжнародним правом.Саме цього дня, три роки тому, росія вчинила один із найцинічніших воєнних злочинів – масову страту українських військовополонених в Оленівці. Щонайменше 53 захисники України були вбиті в колонії №120 після того, як виконали наказ і склали зброю, сподіваючись на дотримання міжнародного права під наглядом міжнародних організацій. Більшість із них – оборонці Маріуполя, зокрема бійці «Азову», які пройшли пекло «Азовсталі».За останніми даними ООН, понад 90% українських військовополонених піддаються тортурам у російському полоні. І справжня цифра, ймовірно, ще вища. Катування не є окремими випадками – це цілеспрямована державна політика росії.Днями ГУР оприлюднило перехоплення, де російський офіцер віддає наказ страчувати полонених. «Голову отрезать, на пики посадить, выкинуть нах...» – це справжня мова російської федерації.Тому я звертаюсь до Президента України та Верховної Ради з проханням встановити 28 липня як День пам’яті закатованих українських військовополонених.Це – наш моральний обов’язок. Це визнання того, що навіть у неволі наші люди залишались воїнами і держава не має права їх забути. (с) Святослав Паламар