- Під’їжджаючи до Оленівського СІЗО, ми чули крики українських військових.Ми зрозуміли, що зараз буде "прийомка". Почали виходити з автобусів і нас почали питати звання, посаду, підрозділ. Прийшла моя черга. Я кажу: "Старший сержант, головний сержант взводу радіаційного, хімічного та біологічного захисту ". А вони кажуть: "Это ты по нам фосфором стрелял?". І почали кричати до своїх: "Принимай химаря". Зробили живий коридор, десь близько 12 людей, і через нього треба було перебігати. Вони били ременями, пряжками, палицями резиновими. Пробігли, присіли, руки за голову й чекали, поки «приймуть» інших хлопців.- Почали бити по ребрах, по голові, по руках, по ногах, по гомілках, по всьому почали бити. Електричним струмом били. Брали дерев’яні молотки, кийки такі, також били по ногах, забивали м’язи. Хвилин 20 кожну камеру так тримали, побили-побили, завели в камеру. "Поняли, куда вы попали или закрепить?" Ми чули про прийомку, думали, може раз, два, завжди так не буде, але так продовжувалося, я був без двох тижні 3 роки в полоні, то 2022-23 рік так було кожен ранок і кожен вечір.- Спочатку ми стояли 50 хвилин, 10 хвилин сиділи. Потім почали дуже пухнути ноги, набрякали, синіли, почався варикоз, ми вже не могли ходити. Тоді вони давали 30 хвилин стояти, 30 сидіти".- Найважчим був період з 30 липня по 27 серпня 2022 року. Тоді в тюрму приїжджав спецназ із Кіровської області.Я не знаю, як ми вижили біля них. Електрошокери вони на нас просто розряджали. От притулив цей шокер і тримає, що аж форма починає плавитися, майка вся в дірочках, шкіра випалювалася. Коли в камеру забігали, був запах паленого м’яса…(с) Дмитро Галюк, морпіх з Тернопільщини, захисник Маріуполя, про пережите в полоні«Суспільне Тернопіль»