У Львові на 110-му році життя померла найстарша мешканка України Олена Рибалко.
Олена Рибалко народилася 3 червня 1917 року в селі Мухівці Брацлавського повіту Подільської губернії (нині — Вінницька область) у родині Кирила Рибалки. Її батько походив із роду козацької старшини, а мати — зі шляхетного роду Потоцьких. У 1918 році Кирило Рибалко воював у складі армії УНР. У подальші роки він зберігав патріотичні переконання, вивчав історію України та виступав за збереження Української автокефальної православної церкви (УАПЦ).
Родина пережила Голодомор 1932–1933 років, спогадами про який Олена Кирилівна поділилася під час інтерв’ю. У 1937 році її батька заарештували й засудили до розстрілу. Того ж року вирок виконали.
Олена навчалася у Вінницькому медичному училищі. На початку Другої світової війни вона була студенткою третього курсу. Ще до війни познайомилася з майбутнім чоловіком Ананієм Невзгодою, який також був медиком. Його мобілізували до РСЧА, під час бойових дій він тричі зазнав поранень. У подружжя народилося двоє синів.
У 1945 році Олена за скеруванням приїхала до Львова, де працювала в Пустомитівській лікарні. Проте її діяльність не обмежувалася медичною допомогою. Ризикуючи власною безпекою, вона таємно передавала медикаменти українському підпіллю та безпосередньо лікувала повстанців. Виписувала фіктивні медичні довідки репресованим українцям, намагаючись у такий спосіб уберегти їх від повторного виселення.
У цій діяльності надзвичайно важливими були конспірація та довіра. Разом із рідними Олена облаштувала на родинному обійсті криївку, де в повоєнні роки переховувався її брат Михайло Рибалко — надрайонний провідник ОУН Немирівщини. Згодом йому вдалося виїхати.
Як лікарка Олена Рибалко допомагала й відомим діячам української культури та науки. Серед тих, кого вона лікувала, були історик Іван Крип’якевич, поет Дмитро Павличко та отець Йосиф Кладочний.