Якби не Варфоломій Шевченко, ми могли б ніколи не дізнатися багатьох подробиць із життя Тараса Шевченка. Не почути його щирих зізнань, не побачити його людських рис, не дізнатися про його мрії, захоплення та плани на майбутнє. Сьогодні виповнюється 205 років від дня народження Варфоломія Григоровича Шевченка (1821–1892) — троюрідного брата Тараса Шевченка, його найближчого друга, довіреної особи, адресата десятків листів та одного з найважливіших хранителів пам'яті про Великого Кобзаря. Ім'я Варфоломія Шевченка нерідко залишається в тіні генія української літератури. Однак саме він був людиною, якій Тарас Григорович довіряв найпотаємніше. У листах поет називав його «щирим рідним братом» і «єдиним щирим другом». Ці слова якнайкраще свідчать про глибину їхніх стосунків. Особливе місце в долі Варфоломія Шевченка посів Корсунь. Тут він працював управителем маєтку князя Лопухіна, тут створив родину і прожив важливі роки свого життя. Саме до Корсуня влітку 1859 року прибув Тарас Шевченко під час своєї останньої подорожі Україною. У домі Варфоломія він провів майже два місяці. Тут його завжди чекали розуміння, підтримка та родинне тепло. Саме до Корсуня Тарас Шевченко надсилав листи, у яких ділився своїми думками, творчими задумами та життєвими планами. Саме Варфоломію він доручив знайти землю над Дніпром для омріяної оселі. Поет мріяв повернутися в Україну назавжди, оселитися серед свого народу, посадити садок і спокійно працювати на рідній землі. В одному з листів він зворушливо писав: «...бо на всій святій Україні ніде і ні в кого не буде мені так тепло, як у тебе». Завдяки спогадам Варфоломія до нас дійшов живий образ Шевченка. Не лише пророка нації, а людини відкритої, доброї та надзвичайно щирої. Він згадував, що Тарас дуже любив українські народні пісні, захоплювався козацькою історією, годинами міг розповідати про минуле України. Особливу насолоду йому приносили подорожі рідним краєм. Він уважно вдивлявся в українські краєвиди, захоплювався красою Дніпра, степів і лісів, часто зупинявся біля старовинних могил та історичних пам'яток. Шевченко любив простих людей, легко знаходив спільну мову із селянами, щиро цікавився їхнім життям і ніколи не цурався народного середовища. У родині Варфоломія він почувався по-домашньому, багато спілкувався з дітьми, жартував, співав, малював і будував плани на майбутнє. Після смерті Тараса Шевченка саме Варфоломій став одним із тих, хто взяв на себе відповідальність за збереження пам'яті про нього. Він дбайливо зберігав листи, залишив цінні спогади про поета, опікувався його могилою в Каневі. Завдяки його праці наступні покоління отримали можливість побачити живого Шевченка — не лише геніального поета й художника, а й людину з великим серцем, безмежною любов'ю до України та нездійсненною мрією про власний дім над Дніпром. Сьогодні, вшановуючи 205-ту річницю від дня народження Варфоломія Шевченка, ми згадуємо людину, яка була поруч із Кобзарем у найважливіші моменти його життя, допомагала йому, підтримувала його мрії та зберегла для нас безцінні свідчення про Тараса Шевченка. Пам'ять про Варфоломія Шевченка — це частина великої шевченківської спадщини, яку ми зобов'язані берегти й передавати наступним поколінням