Гнат Хоткевич народився 12 січня 1878 року в Харкові в родині кухаря та прислужниці. Частину дитинства провів у селі Деркачі, де служили його батьки. Саме там майбутній письменник познайомився зі сліпим кобзарем, який навчив його грі на бандурі – інструменті, що став невіддільною частиною його життя. Хоткевич був талановитим та працьовитим: навчався в Харківському реальному училищі, а потім у Технологічному інституті. Попри відмінне навчання, його виключили за участь у революційній діяльності. Та Гнат не здавався – він їде до Києва, де починає концертувати з бандурою, вражаючи публіку народними та власними композиціями. Завдяки клопотанням повернувся до інституту і закінчив його, паралельно видавши свою першу книжку «Поезія у прозі». У 1905 році, після переслідувань за революційну діяльність, Хоткевич змушений був тікати до Галичини. Там, у селі Криворівня, він відкрив для себе Гуцульщину. Карпати та їхня культура вразили його настільки, що він створив Гуцульський народний театр, у якому неписьменні селяни грали з такою щирістю, що театр здобув визнання у Галичині, Буковині й навіть Польщі. Саме там Хоткевич написав повість «Камінна душа», оповідання «Гірські акварелі» та п'єси про Довбуша. Життя в злиднях позначилося на його шлюбах. Перша дружина покинула його з дітьми, не витримавши бідності. Друга – Катря Банах-Гриневичівна – залишила йому новонародженого сина. Згодом Хоткевич знайшов щастя з молодою студенткою Платонідою Скрипко, яка народила йому ще двох дітей. У 1912 році Хоткевич повертається до Наддніпрянщини, організовує гастролі театру, видає «Історію України» та пише тетралогію про Богдана Хмельницького. Але його твори забороняють друкувати, він опиняється під наглядом і зрештою потрапляє у вигнання до Воронежа. Після повернення до Харкова в 1920-х Хоткевич намагався триматися на плаву: викладав, писав, виступав, редагував журнали. Проте радянська влада позбавила його можливості заробляти, знищивши твори та заборонивши діяльність. Письменник жив у бідності, писав листи до Сталіна, але допомоги не дочекався. У 1938 році Хоткевича заарештували за звинуваченням у «шпигунстві». Після трьох місяців допитів він «зізнався» і був розстріляний. Гнат Хоткевич залишив після себе багатющий творчий спадок: від музичних композицій і театральних постановок до історичних романів і досліджень. Його життя – це приклад невтомної боротьби за українську культуру навіть у найжорстокіших умовах.