​​Шабаш Шанхайської організації співробітництва під егідою Китаю демонструє, що світ невпинно рухається не до багатополярності, як намагаються інтерпретувати китайці, а до нової двополярної конфронтації, де з одного боку США і їх союзники, а з іншого боку — Китай та його союзники.Чимало держав, в тому числі регіональних лідерів, ще придивляються, з ким вони.Деякі можуть визначитися в ході, а деякі вже за підсумками російсько-української війни. Вважаю, що саме вона є екзаменом для двох умовних таборів. Її результат покаже, хто попереду/сильніший, і до якого табору краще долучитися іншим.Від початку цієї війни я дотримуюся думки, що перемога України у війні з росією — це перемога США і колективного Заходу. Поразка ж України — це і їх поразка також. Водночас наша перемога на цьому етапі, враховуючи реалії — це змусити рф зупинити війну, не дати їй досягти своїх військових цілей і створити запобіжники щодо можливих територіальних зазіхань проти України на наступні щонайменше кілька років.Як би США не намагалися дистанціюватися — нічого не вдасться. Це і їх війна, незважаючи на те, хто при владі. Потенційне дистанціювання — це теж поразка, яка буде свідченням слабкості США і сигналом для всього світу — як союзників, так і опонентів Америки: з нею ненадійно рухатись далі. Як наслідок — втрата величі і статусу глобальної держави, розкол Заходу і стратегічна перемога Китаю.Щоб не програти, Заходу, передусім США, потрібно від млявих кроків переходити до реально сильних дій. Підсумувати нарешті, що лагідна чи жорстка дипломатія з росією не працює, а затяжна поступовість в санкціях і наданні нам зброї дає час для опонентів переграти і перехитрити. Однак, на жаль, поки що саме цим шляхом йдемо. І так вже кілька років.З цього тупика доведеться таки вийти. Інакше — глобальна поразка.