Йому 27 років. Позивний — «Ашан». Молодший лейтенант, командир взводу стрілецької роти батальйону «Привиди Каспера».Він рано залишився без батьків: мама померла, коли йому було сім, тата не стало у вісімнадцять. З найближчих рідних — лише бабусі. Але саме ця тиша за спиною не зламала, а загартувала.До війська прийшов сам — у 25 років, коли настав час. Після офіцерських курсів — одразу потрапив у 5-ту ОВМБр. Без довгого адаптаційного періоду, без «розкачки». Відразу — командир і відповідальність за людей.Перший серйозний вихід — зима. Січень–лютий. Мінімум досвіду, максимум реальності. Довелось виходити з оточення. Вийшов не одразу. Але вийшов. І вивів своїх.А коли під час розмови зайшла мова про дівчину, він усміхнувся і відповів просто: є перспективна дружина, і додав: «Пропозиція вже зроблена. Чекаємо тільки моменту — як то по-військовому кажуть, зайти у взаємодію, щоб нарешті розписатися».Війна вчить швидко дорослішати. Але вона не забирає головного — людяності і надії на життя після перемоги.