💭 «Узимку 2022-го я вперше надав допомогу пораненому. Тоді, під час бою, все було вперше: прямий контакт з ворогом у стрілковому бою, трьохсотий у шию, і те, що я був єдиним медиком у радіусі кількох кілометрів. Я сидів в окопі, намагався не розплакатись, чув чиїсь крики про те, що треба витягати пораненого. І тільки згодом збагнув, що то кричав я... Після цього життя вже інше. Назад вороття немає», — ділиться відчуттями Микита на псевдо «Хаунд», бойовий медик 67 ОМБр.У великому інтерв’ю «Хаунд» розповідає про безсонні ночі, коли адреналін від поранених бійців настільки зашкалював, що передавався всім навколо. Пригадує, як доводилось витягувати побратимів під мінометним вогнем, і про те, як навчання перетворювалось на інстинкти. Боєць ділиться історіями евакуацій, у яких секунди важили більше, ніж кілометри, згадує обличчя, які не може забути, й епізоди курської операції, де життя й чорний гумор йшли поруч.А ще Микита з Дніпропетровщини. Тож розповідає, як це — боронити рідний край, коли дім всього за кілька кілометрів.📱 Більше у програмі «Реальний фронт» журналістів телеканалу Dnipro TV: