Там туман над землею, із залишком диму горілого брухтуТам добро та зло, немов на ареніВ смертельнім двобої за людства долюТам постійно погана погода, із неба на землю падає градІ навіть тоді, коли геть не похмура погодаТам з неба, ворожі снаряди прагнуть вбити наших солдатЇм постійно сняться жахіття війниЗа для того, щоб нам ніколи не були відомі вониІ янголи з неба, ті що в небесній, Божій чотіТі, котрі загинули на цій війніБережуть нас із неба, прикривши своїми крильмиЗадля того, щоб ми і надалі могли бачити світанки кожного дняОтож цінуймо воїнів своїх, що Україну бережутьЩо кожного дня, за нас в тяжкій боротьбі свої життя віддають Василь КОБЗАР, 26 років, старший солдат, навідник гармати самохідного артилерійського дивізіону 67 окремої механізованої бригади«Я за своїх друзів буду мститись, що на війні, що після війни» – друг Кобзар.У розмові він поділився:– Чому називає свою війну «українським джихадом»?– Як легенди УПА та як постать Юрка Відважного сформували його світогляд?– Чому боротьба за Україну ніколи не закінчиться?– Що зараз заважає військовим і цивільним бути єдиними?– І чому він не піде з війська, доки все не завершиться?📱Повне інтерв’ю – за посиланням на нашому Facebook