ПРОБЛЕМА «ДОКАЗОВОСТІ» В ПСИХОЛОГІЇ, КОЛИ ДОКАЗИ ІГНОРУЮТЬ ЛЮДЕЙ.Чим довше я працюю (а це вже понад 15 років), тим більше помічаю: фраза «доказово обґрунтований» (evidence-based) часто звучить так, ніби це щось об’єктивне та універсальне. Але у сфері ментального здоров’я докази не створюються у вакуумі.Чому сувора «доказовість» може бути пасткою?📌 «Стерильні» вибіркиБільшість випробувань проводять на людях, які мають стабільність: можуть регулярно ходити на сесії, не мають множинних діагнозів, не стикаються з війною, бідністю чи гострою кризою. Ті, хто страждає найбільше, часто взагалі не представлені в дослідженнях того, «що саме працює».📌 Різні критерії успіхуДослідники пріоритезують зменшення симптомів. А клієнти називають значущим інше: безпеку, зв’язок з іншими, суб’єктність та гідність. Якщо результати обирають дослідники, а не люди з відповідним досвідом, ми ризикуємо вимірювати не те, що потрібно.📌 Знецінення реальностіТермін «доказовий» може непомітно стати інструментом виключення. Він підносить академічні протоколи, відсуваючи на задній план життєвий досвід і реалії людей, чиє життя не вписується в чіткі діагностичні категорії.На практиці те, «що працює», часто визначають ті, хто перебуває найдалі від самої проблеми. 🧭Епістемічна справедливість закликає нас діяти краще. 🧭Ставити питання: чиїх голосів бракує? 🧭 Розширювати поняття того, що вважається доказом.🧭 Визнати, що життєвий досвід — це не просто набір історій, а експертиза. І будувати таку систему ментального здоров’я, де дослідження, практика та знання користувачів послуг існують нарівні, а не в ієрархії.Завжди пам'ятайте про небезпеку "доказового упередження" в практиці. Шукайте колег однодумців, доєднуйтесь до професійних спільнот, ходіть на супервізії - це все буде постійно розширювати ваш фаховий кругозір.#супервізор #думки_супервізора