Нацрепозитарій України НРАТ / NRAT

ГЕОГРАФІЯ В СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ВТРАТА СТРАТЕГІЧНИХ ОРІЄНТИРІВ На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Дженні Пікерілл, Бет Ґрінгаф, Пітера Гопкінса, Таріка Джазіла і Джеймі Вудворда «Університети Великої Британії, що відмовляються від географії, - збилися з курсу». У ній наголошується, що рішення деяких британських університетів скоротити або реорганізувати програми з вивчення географії ставить під загрозу ключову навчальну дисципліну в той момент, коли знання й навички географів є надзвичайно актуальними для розуміння глобальних викликів. Адже географія пропонує цілісний підхід до розуміння світу, поєднуючи природничі, соціальні та гуманітарні знання, а ігнорування цього факту чи фрагментація викладання дисципліни підриває цілісність навчання. Результати огляду стану географічних програм у Великій Британії невтішні: хоча попит на географію на рівні шкільної освіти значно виріс, університетські програми зазнали зменшення набору студентів у 38 % програм, що особливо яскраво проявилось у невеликих закладах вищої освіти. Водночас більші факультети у престижних університетах змогли утримати на попередньому рівні або навіть збільшити набір студентів. Скорочення академічних програм з географії, яке нині відбувається, має не лише економічні наслідки, а й впливає на здатність університетів реалізовувати міждисциплінарні дослідження та забезпечувати навчання, що сприяє соціальному й екологічному мисленню. Необхідно зберегти цілісність вивчення цієї дисципліни, підтримувати кращі навчальні модулі, які розвивають просторове мислення, формують навички аналізу даних і розуміння взаємозв’язків соціальних та природних систем. Таким чином можна зміцнювати підготовку фахівців, здатних працювати з актуальними глобальними викликами. Скорочення академічних програм з географії, що наразі відбувається — це не лише реакція на фінансовий тиск, а й втрата стратегічної освітньої перспективи, яка може обмежити креативність, критичне мислення й здатність університетів відповідати на складні питання сучасного світу. Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/uk-universities-cutting-geography-have-lost-their-bearings

ЗВІТУВАННЯ ЗВО ТА НУ ПЕРЕД МОН ЗА 2025 РІКМіністерство освіти і науки України оголосило про проведення звітної кампанії за 2025 рік щодо наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності закладів вищої освіти та наукових установ, що належать до його сфери управління. Згідно з наказом МОН від 03.02.2026 року №154 керівникам наукових установ, закладів вищої освіти та керівникам наукових досліджень і розробок необхідно подати до кінця березня поточного року звітну інформацію про підсумки наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності. Йдеться про результати, отримані закладами вищої освіти та науковими установами у 2025 році. Оприлюднено також повний перелік форм подання інформаційних матеріалів (всього сім додатків): річний звіт за формами державного статистичного спостереження зі статистики науки № 3-наука (річна) «Звіт про здійснення наукових досліджень і розробок»; інформація про виконання показників паспортів бюджетних програм 2201390, 2201380 за 2025 рік; інформація про наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність; показники наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності; звіти про виконання науково-дослідних робіт згідно з тематичними планами наукових досліджень та розробок; перелік звітів про виконання науково-дослідних робіт у 2025 році, що подані закладом вищої освіти / науковою установою; інформація про результативні показники виконання паспорта бюджетної програми КПКВК 2201390; інформаційна довідка про ЗВО та НУ; копії облікових карток за усіма завершеними у 2025 році науково-дослідними роботами, які виконувалися ЗВО та НУ за бюджетними програмами 2201380, 2201390; інформація щодо кращих науково-технічних (експериментальних) розробок ЗВО та НУ, завершених у 2024-2025 роках. Звітна кампанія триває у двох модулях: модуль моніторингу ЗВО та НУ; модуль звітності керівників досліджень та розробок. Детальніше: https://nauka.gov.ua/information/zvitorg2026/, https://nauka.gov.ua/docs/250/%D0%9D%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B7_%D0%9C%D0%9E%D0%9D_%D0%B2%D1%96%D0%B4_03_%D0%BB%D1%8E%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE_2026_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83_154.pdf, https://nauka.gov.ua/docs/251/%D0%94%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA_%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BA_%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B2.docx

УНІВЕРСАЛЬНИЙ ОСВІТНІЙ ПІДХІД: ЯК ДОДАТИ STEM ДО РІЗНИХ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Кеннета Вай-Тінґа Леунґа «Як інтегрувати STEM у всі навчальні дисципліни. Почніть із малого». У ній автор пропонує свій погляд на те, як навички природничо-математичного і технічного напрямів можуть бути включені у різноманітні навчальні курси завдяки послідовності невеликих кроків, а не внаслідок масштабних заходів, і як це може сприяти розширенню перспектив STEM-навчання. Успішна інтеграція навичок STEM у навчальний процес починається з передбачення тих здібностей, які студентам обов’язково знадобляться у майбутньому, - здатність до структурованого мислення, вирішення проблем і логічного аналізу. Пропонується запроваджувати експериментальний підхід в межах окремих аудиторних занять, залучаючи студентів до активної роботи з такими інструментами, як генерація коду з підтримкою штучного інтелекту, для розробки простих проєктів або задач. Такі експерименти забезпечують безпечне середовище для студентів та надає можливість педагогам спостерігати за тим, як проходить процес навчання й співпраці у реальних ситуаціях. Позитивний досвід окремих вправ дозволяє згодом розширювати сферу STEM-заходів поза межами початкового курсу, створюючи серію освітніх курсів, які підтримують відповідні навички студента на різних етапах навчання. Ключовий принцип - створення навчальних ситуацій, в яких студенти можуть пов’язати нові знання з уже набутим досвідом і відчути практичні результати своєї діяльності. Наприклад, замість абстрактної теорії пропонується спочатку дати змогу студентам створити простий продукт, вирішити ігрову інтерактивну задачу, що забезпечить розвиток логічного мислення і надасть упевненості навіть тим, хто не має попереднього досвіду роботи з технічними інструментами. Проєкти STEM мають бути гнучкими, ураховувати реальні обмеження викладачів і студентів (наприклад, їхню зайнятість, наявність вільного часу, інтереси). Застосування комбінованих форм навчання дозволить поєднати онлайн-матеріали з короткими очними сесіями без надмірного навантаження на учасників освітнього процесу. Ефективна освіта - це не разова активність, а формування ширшої екосистеми навчання, де STEM-навички послідовно пов’язуються з іншими галузями знань: це сприяє не лише розвитку технічних умінь, а й підготовці студентів до викликів цифрового високотехнологічного майбутнього. Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/campus/how-embed-stem-across-all-disciplines-start-small

ІНТЕГРАЦІЯ, ВИКЛИКИ ТА НАВЧАЛЬНІ СТРАТЕГІЇ ДЛЯ ГШІНа сайті Times Higher Education опубліковано статтю Лін Юе «Як еволюціонувати разом із ГШІ: посібник для викладача». У ній пропонується обговорити, як генеративний штучний інтелект трансформує практику університетського викладання та які саме підходи можуть допомогти освітянам адаптуватися до цих змін, зберігаючи фокус на людському навчанні та критичному мисленні. Автор порівнює входження в освітнє життя ШІ з вибухом: різні експерименти у навчальному середовищі з’являються швидко і різноманітно, але не всі вони надалі стануть частиною майбутньої освітньої практики. Першочергове завдання для викладачів не в тому, щоб відкидати інструменти штучного інтелекту, а в тому, щоб розвивати навички їх усвідомленого використання, налагоджувати співпрацю між педагогами, закладами й іншими зацікавленими сторонами та критично оцінювати, що сприяє, а що заважає навчанню. У статті наводяться дані опитування науково-педагогічних працівників університету, які розробляють курси, пов’язані зі штучним інтелектом. Виявилось, що більшість освітян вважають ШІ корисним для підготовки до занять і аналізу результатів, як, наприклад, створення резюме, надання індивідуального зворотного зв’язку, додаткові вправи тощо. Разом із тим, лише невелика частина опитаних схильна використовувати ці технології безпосередньо під час аудиторних занять, що свідчить про певну обережність щодо їхньої ролі в навчальному процесі. Також більшість респондентів висловили занепокоєння, що студенти можуть надмірно покладатися на ГШІ, а це потенційно негативно впливатиме на розвиток критичного мислення; є ризики некоректних відповідей, етичні проблеми (приватність, використання даних). Багато хто працює над розробленням нових підходів до оцінювання знань: дедлайни під контролем, усні захисти, документи з фіксацією процесу створення роботи, персоналізовані набори даних, декларації про використання штучного інтелекту. Ці практики мають на меті не лише запобігти автоматичному генеруванню готових відповідей, а й забезпечити прозорий, діалогічний та орієнтований на усвідомлений, цілісний процес навчання, коли студенти демонструють власне розуміння й творчість. Як практичні стратегії пропонується використовувати ГШІ для підготовки до занять так, щоб студенти критично оцінювали згенеровані матеріали; інтегрувати цей інструмент в аудиторні дискусії для порівняння рішень студентів із відповідями штучного інтелекту; заохочувати використання ГШІ з обов’язковою рефлексією щодо того, що допомогло, а що виявилося недостовірним чи неактуальним; вимагати перевірки джерел, захищати приватність, уникати надмірної залежності від алгоритмів. Отже, поєднання технологічних експериментів із глибоким гуманістичним осмисленням навчального процесу може сприяти формуванню таких педагогічних практик, які не лише використовують переваги ГШІ, а й підтримують процес мислення, творчість і людське навчання як центральні компоненти освітньої екосистеми вищої освіти. Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/campus/how-evolve-genai-educators-guide

ЗАЛУЧЕННЯ ПРАКТИКІВ В ЯКОСТІ РЕЦЕНЗЕНТІВ НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЙНа сайті Times Higher Education опубліковано статтю Цзяньян Ґена «Наукові журнали мають активніше залучати спеціалістів-практиків до рецензування». У ній автор наголошує, що досвід практичної роботи в міжнародних компаніях на різних посадах дає йому унікальну перспективу у галузі рецензування наукових матеріалів, засновану на практичному системному мисленні, знанні операційних реалій та фаховому досвіді, що стане прекрасним доповненням традиційного академічного підходу до рецензування. Він свого часу отримав запрошення виступити рецензентом наукового рукопису і сумнівався, чи може відповідати академічним очікуванням видавця. Але тепер, маючи великий досвід рецензування усвідомив, що коментарі практиків часто резонують з думками академічних рецензентів та цінуються ними, дозволяють будувати діалог між дослідниками та практиками. Експерти-практики можуть зробити істотний внесок в оцінювання результатів наукових робіт, особливо тих, що мають прикладне спрямування. Практичний досвід дозволяє переосмислити наукові ідеї в реальному контексті, виявляти непомічені науковцями обмеження, уточнювати контекст і таким ином покращувати якість наукової дискусії. Разом із тим не слід хвилюватись, що такі рецензенти просувають корпоративні інтереси, - адже вони працюють від власного імені й дотримуються професійної етики, використовуючи загальнодоступну інформацію. Наразі практиків у пулі рецензентів надзвичайно мало. Щоб це змінити, журнали мають більш проактивно звертатися до професійних асоціацій і галузевих конференцій, а також прямо вказувати у запрошеннях, що цінуються рецензенти-практики. Було б доречно підготувати коротку ознайомчу програму для новачків-практиків, щоб вони краще розуміли очікування академічного сектору від їхнього рецензування. Звісно, робота практиків у галузі рецензування може відрізнятись від того, що роблять науковці. Вони частіше зосереджуються на глибокому аналізі проблеми та обґрунтуванні викладенні думки, зазвичай вимагають більше часу на підготовку відгуку. Але чи це є недоліком? Ні, скоріше відображенням їхнього звичного професійного підходу. Автор закликає редакторів наукових журналів та видавництв цінувати такі внески від практиків та розглядати їх в якості повноцінних учасників процесу рецензування. Така співпраця може сприяти не лише більш якісній науковій оцінці, а й підвищенню впливовості досліджень. Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/journals-should-make-more-use-practitioners-peer-review

РОЗВИТОК ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ТА ПІДТРИМКА МОЛОДИХ УЧЕНИХВерховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», який унормовує питання розвитку дослідницької інфраструктури та підтримки молодих вчених. Оновлено правила функціонування дослідницької інфраструктури та вперше на рівні закону запроваджено постдокторантуру як повноцінний етап академічної кар’єри. Визначено роль і функції наукового керівника наукового (науково-технічного) проєкту, запроваджено терміни «дослідницька інфраструктура», «відкрита наука», «відкритий доступ», «оптимізовані дослідницькі дані (FAIR-дані)», «принципи FAIR», «Національна електронна науково-інформаційна система», «постдокторант». Запроваджується реєстр дослідницької інфраструктури та визначено порядок його формування і функціонування; визначено особливості організації діяльності локальних, розподілених та віртуальних (цифрових) дослідницьких інфраструктур; можливість створення національних консорціумів дослідницької інфраструктури; розширено права доступу до інфраструктури й відкритих наукових даних, визначено відповідальність за повноту й достовірність результатів досліджень; оновлено порядок формування державного замовлення на найважливіші науково-технічні (експериментальні) розробки та науково-технічну продукцію; розширено цілі та напрями державної політики через запровадження принципів відкритої науки. Окремий блок змін спрямовано на розбудову кар’єрної траєкторії молодих учених, поглиблення наукової спеціалізації, формування власної дослідницької програми, посилення міжнародної конкурентоспроможності, розвиток наукових мереж та міжінституційної співпраці. Запроваджене розмежування повноважень між науковим керівником і адміністрацією установи, що створює передумови для формування спроможних дослідницьких команд, ефективного залучення зовнішніх ресурсів і міжнародних грантів, підвищення відповідальності за результати, прозорого й ефективного управління ресурсами проєкту. Розширено можливості грантової підтримки Національного фонду досліджень України в частині програм навчання в аспірантурі, ад’юнктурі, докторантурі, інтернатурі та резидентурі. Зазначені зміни мають підсилити конкурентоспроможність української науки та сприятмуть її інтеграцію до європейського дослідницького простору.Детальніше: https://mon.gov.ua/news/ukhvaleno-zakon-pro-rozvytok-doslidnytskoi-infrastruktury-ta-pidtrymku-molodykh-uchenykh, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19#Text

ПРО СТАРТ КОНКУРСУ LUKE4 березня 2026 року відбудеться міжнародний онлайн-захід «Зв’язок через LUKE: презентація спільного конкурсу та веб-сайту». Він присвячений офіційному запуску спільного конкурсу LUKE «Приєднання України до Європейського дослідницького простору – платформа спільного фінансування та розбудови потенціалу для посиленої науково-дослідницької та інноваційної співпраці». Конкурс відкритий для юридичних осіб, зареєстрованих в Австрії, Чехії, Естонії, Фінляндії, Німеччині, Латвії, Молдові, Польщі, Румунії, Туреччині та Україні, - наукових установ, закладів вищої освіти, малих та середніх підприємств, що здійснюють науково-дослідну діяльність та інших організацій, що відповідають вимогам національного законодавства щодо фінансування. Пріоритетами є: енергетика, кібербезпека, медицина та охорона здоров’я, а також сталий соціальний розвиток та відновлення людського капіталу. Буде презентована ініціатива держав-членів ЄС та країн, асоційованих із Програмою «Горизонт Європа», для України. Учасники дізнаються про те, як науковці, керівники досліджень, інноватори, підприємці можуть підготувати й подати заявку на спільний конкурс LUKE; отримають інформацію про теми конкурсу LUKE та критерії відбору заявок; обговорять власні пропозиції щодо розвитку досліджень та потенційної співпраці; попрацюють з платформою для пошуку партнерів. Організатор - проєкт LUKE, НАНУ. Детальніше: https://horizon-europe.org.ua/uk/luke/joint-call/, https://forms.gle/wEb1QvK22MbwMWBh6, https://www.nas.gov.ua/news/proyekt-luke-zaproshuye-na-mizhnarodniy-onlayn-zahid-do-startu-spilnogo-konkursu

ВІРТУАЛЬНІ ОСВІТНІ ОБМІНИ - НОВИЙ ВИМІР МІЖНАРОДНОЇ МОБІЛЬНОСТІНа сайті Times Higher Education опубліковано статтю Альфредо Баутисти та Софі Чуа «Формувати глобальних громадян завдяки віртуальним обмінам». У ній розглядається питання, як віртуальні академічні обміни та співпраця онлайн може сприяти формуванню глобальних компетентностей у студентів, стаючи у цифровому світі альтернативою традиційній мобільності. Можливості для фізичної мобільності студентів і викладачів наразі залишаються обмеженими через фінансові, та соціальні бар’єри, тому університети дедалі частіше звертають увагу на програми віртуальних обмінів — структуровану співпрацю з різними країнами завдяки онлайн-платформам. Такі обміни дозволяють залучити значно ширшу аудиторію студентів незалежно від їхнього місця проживання або фінансових можливостей, розвивати міжкультурні навички, здатність працювати в міжнародних командах і розуміння глобальних проблем. Приклади таких ініціатив включають спільні онлайн-курси, проєктні модулі, дискусійні форуми та спільну роботу над реальними кейсами, де студенти з різних країн взаємодіють у синхронному та асинхронному режимах. Це сприяє не лише академічному зростанню, а й розвитку навичок адаптації, емпатії й критичного мислення у міжнародному контексті. Успішність віртуальних обмінів залежить від підтримки з боку університетів, викладачів та адміністрації, які створюють сприятливі умови, дбають про якість комунікації та забезпечують інтеграцію програм в освітній процес. Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/campus/develop-global-citizens-virtual-exchanges?utm_source=newsletter&utm_medium=email&utm_campaign=the-download&spMailingID=32560269&spUserID=MTAxNzcwOTEyMTAyNAS2&spJobID=2890113366&spReportId=Mjg5MDExMzM2NgS2

ОЕСР: ЯК ПРАЦІВНИКИ ВИКОРИСТОВУЮТЬ СВОЇ НАВИЧКИ Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала звіт «Як працівники використовують чи не використовують свої навички на робочому місці». У ньому зазначається, що висококваліфікована робоча сила має вирішальне значення для зростання продуктивності та підвищення конкурентоспроможності. Проте наразі недостатньо уваги приділяється тому, як фактично використовуються на робочому місці навички, здобуті у процесі освіти та навчання дорослих. Це питання важливе, адже навіть працівники, що набули високого рівня кваліфікації завдяки освіті та навчанню, можуть не використовувати у повному обсязі ці навички на робочому місці. Дані «Обстеження навичок дорослих» (PIAAC) дозволяють виявити розрив між рівнем кваліфікації та використанням навичок. Країни з вищим за середній рівнем грамотності, навичок або адаптивного вирішення проблем не обов'язково повідомляють про використання цих навичок на роботі, а в кожній країні більшість висококваліфікованих працівників лише зрідка використовують свої навички. У Сінгапурі та Хорватії така ситуація з навичками третини працівників. Більш повноцінне використання навичок пов'язане з вищою продуктивністю праці, причому у високопродуктивних економіках (Ірландія, Норвегія) спостерігається більш часте використання набутих навичок на виробництві. На індивідуальному рівні частіше використання навичок тісно пов'язане з вищою заробітною платою: збільшення використання навичок впливає на зростання погодинної заробітної плати на 7% за інших рівних умов. На макрорівні нерівність у використанні навичок відображає нерівність у заробітній платі у різних країнах, що говорить про те, що нерівномірний розподіл навичок сприяє більшим відмінностям у доходах. Зв'язуючи використання навичок із заробітною платою, продуктивністю праці, нерівністю та задоволенням від роботи, експерти показують, чому ефективне використання навичок важливе як для економічних показників, так і для благополуччя працівників. Також у звіті подано огляд еволюції використання навичок за останнє десятиліття у розрізі країн, професій та демографічних груп. Цей аналіз може слугувати основою для формування політики подолання розриву між рівнем володіння навичками та їх застосуванням.Детальніше: https://qrpage.net/qr/eE65D, https://qrpage.net/qr/FulxL, https://doi.org/10.1787/0e7c6dc9-en

РЕЦЕНЗУВАННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ МАЄ ЛИШАТИСЯ ЛЮДСЬКОЮ СПРАВОЮНа сайті Times Higher Education опубліковано статтю Ахкіла Бхардваджа «ШІ не не має здійснювати рецензування». У ній автор розглядає роль генеративного штучного інтелекту у процесі академічного рецензування та наголошує, що повноцінне рецензування досліджень залишається виключно людською функцією, яку машина не здатна виконати з тією ж глибиною розуміння і відповідальністю. Широке упровадження ШІ у різні елементи дослідницької діяльності, такі як пошук та узагальнення матеріалів й підготовка чернеток рецензій, не означає, що генеративні моделі мають епістемний контекст, притаманний лише людині. Справжній рецензент — це досвідчений науковець, який не лише виявляє помилки, а й розуміє аргументацію, знає добре по місце роботи у поточних дебатах у рамках відповідної наукової дисципліни та володіє методологією досліджень, що неможливо відтворити через статистичне узагальнення мовних зразків. Ключова цінність рецензування полягає в діалозі наукової спільноти, коли рецензент звертає увагу на тонкі змістовні речі, слабкі місця аргументації та надає критичні зауваження на основі власного розуміння предметної галузі. Саме цей процес забезпечує творення науки. Застосування ШІ для автоматичного формування оцінок робіт може призвести до перетворення рецензування на технічну послугу, в якій втрачається сенс діалогу та відповідального судження. На відміну від людини-рецензента, штучний інтелект не має жодного «інтелектуального інтересу» в тому, чи є дослідження істинним, переконливим чи новаторським. ШІ не є частиною академічної спільноти, він не бере участі в глибоких дискусіях, отже з особливою гостротою постає проблема відповідальності: коли рішення щодо подальшої видавничої долі рукопису формується алгоритмом, важко визначити, хто несе відповідальність і на основі яких критеріїв прийняте таке рішення. Людське рецензування не ідеальне і має свої недоліки, серед яких — затримка в реагуванні, упередженості, неякісні оцінки. Але це невід’ємна частина наукового процесу, що сприяє розвитку аргументації та самокритики. Замість того щоб замінювати людей, технології мають підтримувати рецензентів, дозволяючи їм концентруватися на глибших аспектах оцінювання, а кінцеве рішення має залишатися за людиною. Рецензування наукових досліджень – це практика академічного діалогу та відповідального судження людей, не алгоритмів. Якщо пріоритетом у рецензуванні стане швидкість, зручність та відсутність бар’єрів, це ослабить культуру аргументації, що лежить в основі наукового знання, та поставить під питання саму цінність участі людини в оцінюванні досліджень.Детальніше: https://qrpage.net/qr/P5YRV