Статистика telegram channel - @NationalRepository

ШАНС ДЛЯ ЕКОНОМІКИ: УНІВЕРСИТЕТИ ЯК ДВИГУН ДЛЯ ІННОВАЦІЙНа сайті Times Higher Education опубліковано статтю Еллен Пекер «Прохання до уряду використовувати університети як технологічні центри підтримки». У ній йдеться про рекомендацію аналітичного центру Tony Blair Institute (TBI) до уряду Великої Британії створити мережу університетських центрів допомоги підприємствам із упровадження технологій, що може посилити цифрову інфраструктуру, стимулювати інновації та підвищити продуктивність національної економіки. У звіті TBI зазначається, що головна проблема — не нестача нових розробок, а слабке розповсюдження вже доступних технологій у середовищі малого і середнього бізнесу. Багато компаній не знають, що саме їм може бути корисним, а також не мають ресурсів чи фахівців для упровадження. За оцінками аналітиків, якщо уряд зробить технологічне упровадження центральним елементом стратегії розвитку, можна додатково створити чинник економічного зростання. TBI пропонує не створювати нові структури, а використовувати вже наявні — університети. За аналогією з німецькою моделлю, де діє програма «Mittelstand-Digital», заклади вищої освіти можуть стати «центрами технологічного прийняття». Це передбачає підтримку упровадження, консультації, навчання керівників і працівників підприємств, допомогу з адаптацією технологій під потреби бізнесу, створення мереж обміну досвідом між компаніями. Представники університетів на це вже реагують позитивно. За словами керівників профільних організацій, у багатьох ЗВО є необхідна інфраструктура (лабораторії, обладнання) та експерти які можна швидко переорієнтувати, щоб допомагати бізнесу. Це могло б бути вигідно не лише для підприємств, а й для вишів: заклади отримують нові джерела фінансування, можливість залучати практичні кейси та поглиблювати зв’язок із економікою. Університети мають потенціал щоб стати ключовими акторами національної економічної модернізації. Якщо уряд підтримає цю ідею, країна може отримати подвійну вигоду — нові можливості для бізнесу та зміцнення університетів як інституцій, здатних транслювати науку в практичну користь.Детальніше: https://qrpage.net/qr/MWtgC

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ДЛЯ ВСІХ — КРОК ДО СПРАВЕДЛИВОСТІ В НАУЦІНа сайті Times Higher Education опубліковано статтю Емілі Діксон «ШІ може допомогти демократизувати доступ до наукових кар’єр». У ній йдеться про те, що університети можуть використовувати штучний інтелект для розширення можливостей студентів, зокрема - для надання раннього досвіду участі в дослідженнях та створення більш інклюзивних навчальних програм. Традиційні шляхи потрапляння у наукову сферу залишаються закритими для багатьох потенційних талантів. Щоб змінити ситуацію, навіть за відсутності ресурсів на коштовні стажування чи дефіцитні лабораторні місця, студенти могли б отримати реальний дослідницький досвід через моделювання, аналіз даних або симуляції, які не вимагають великої та надзвичайно витратної інфраструктури. ШІ здатен допомогти університетам виявляти «прогалини» у навчальних програмах і створювати інклюзивні курси, орієнтовані на більш широке коло студентів. Досвід роботи над дослідницькими проєктами на ранньому етапі (ще під час навчання у ЗВО) значно підвищує шанси вступити на шлях наукової кар’єри або присвятити себе інноваціям. Це не означає, що можна за допомогою ШІ автоматично вирішувати проблеми нерівності. Необхідно усвідомлено підходити до створення матеріалів, забезпечити підтримку, менторинг і ресурси для студентів. Така політика має базуватись не лише на технологіях, а й на відповідальності університетів щодо адаптації курсів, дотримання етичних стандартів, створення умов для справжньої участі у науці. ШІ має потенціал стати каталізатором демократизації доступу до наукових кар’єр шляхом зниження бар’єрів (фінансових, просторових, соціальних), якщо університети його свідомо використають, то зможуть розширити різноманіття серед дослідників і створити більш справедливу систему, де шанси на успіх будуть доступні значно ширшій групі студентів.Детальніше: https://qrpage.net/qr/tf7yc

КУРС НА ПІДПРИЄМНИЦТВО: УНІВЕРСИТЕТИ МАЮТЬ ГОТУВАТИ ЦИФРОВИХ НОВАТОРІВНа сайті Times Higher Education опубліковано статтю Патріса Сеувоу «За межами робочого дня: підготовка студентів як цифрових підприємців». У ній автор наголошує, що з огляду на стрімкі зміни, які відбуваються на ринку праці, університети вже не можуть готувати лише «найманих працівників» — вони повинні формувати нових підприємців і новаторів, здатних створювати цінність у цифровому світі. Багато випускників мають глибокі теоретичні знання, але не мають належної цифрової грамотності, підприємницької впевненості чи здатності адаптуватися в умовах, де стандартна робота з 9 до 5 вже не є нормою. Щоб університети відповідали новим викликам, потрібно змінити не лише зміст навчання, а й способи оцінювання та навчальні практики. Одним із запропонованих рішень є упровадження бізнес-симуляцій із підтримкою генеративного ШІ. Наприклад, замість традиційного есе студенти можуть розробляти проєкт цифрового бізнесу — створювати макет бренду, сайт, маркетингові матеріали, клієнтські профілі за допомогою ШІ, а потім захищати свою ідею у форматі живої презентації перед колегами. При цьому важливо, щоб студенти не просто «копіювали» відповіді, а критично аналізували, коригували й адаптували результати ШІ, демонструючи розуміння, де система помиляється або має обмеження. Ще один підхід — формат «fail-fast» (швидкої спроби): за умовами курсу студентам доручається за тиждень запустити простий онлайн-проект (наприклад, інтернет-магазин або соціальну кампанію), протестувати його роботу, забезпечити маркетинг, логістику, клієнтський досвід і відрефлектувати помилки. Мета цього не полягає у доведенні продукту до досконалості, вони таким чином мають зрозуміти, як працює цифровий бізнес, як реагувати на невдачі й швидко адаптуватися. Також автор описує, як групові проєкти з цифрового сторітелінгу (розроблення віртуального бренду, контенту для соцмереж, візуального стилю) допомагають студентам засвоїти навички роботи в команді, креативність, розуміння цифрового простору та ринку. Такий підхід наближає освіту до реальних умов праці, де важливі не лише знання, а й здатність створювати цінність, адаптуватися, комунікувати і швидко реагувати на зміни. Отже, настав час змінити парадигму – перейти від формального оцінювання знань до навчання через створення, експерименти й постійне удосконалення. Якщо університети приймуть цей виклик, вони зможуть забезпечити студентам не просто диплом, а надзвичайно цінні навички цифрової гнучкості, підприємливості та готовності будувати власний шлях у сучасному світі, де цінуються інновації, адаптивність і творчість.Детальніше: https://qrpage.net/qr/Bpqjg

КОЛИ ПОЛИЦІ ПЕРЕПОВНЕНІ: НОВА ІНІЦІАТИВА ДЛЯ ЗАХИСТУ РІДКІСНИХ КНИЖОКНа сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Ґроува «Бібліотеки координують утилізацію книг, щоб зберегти рідкісні видання». У ній автор пояснює, як нова ініціатива британських академічних бібліотек має забезпечити баланс між оновленням фондів і збереженням цінних наукових текстів. Наразі багато закладів у Великій Британії щорічно позбавляються тисяч непопулярних або маловикористаних книг у рамках роботи з очищення фондів. Проте це не завжди означає безпечну утилізацію, оскільки серед вилучених можуть опинитися унікальні або рідкісні видання, потрібні дослідникам у майбутньому. Щоб вирішити цю проблему, було створено ініціативу UK Print Book Collection (UK PBC), в рамках якої об’єднались академічні бібліотеки, що вирішили координувати інвентаризацію фондів на загальнонаціональному рівні. Книгу можна вилучати (продавати, списувати або утилізувати) лише за умови, якщо принаймні сім інших копій цього видання є в інших учасниках ініціативи. Для цього використовується інформація платформи Library Hub, яка включає десятки мільйонів записів про наявні книги в 202 бібліотеках країни. Ця політика «семи примірників» має зменшити ризик втрати рідкісних або науково важливих видань, зберігши при цьому можливість для бібліотек очищувати полиці, звільняючи простір для нових надходжень. Представники бібліотек відзначають, що в умовах обмеженого простору та зростаючих витрат на зберігання колекцій UK PBC дає довгоочікуване рішення-баланс. У першому пілотному закладі – Університеті Ворвіку бібліотечний фонд уже перевищує мільйон одиниць та розміщується на 43,5 км полиць, а вільного місця залишалося лише близько 100 метрів. Стандартна практика передбачала щорічне вилучення близько 5 тисяч непопулярних примірників, але нова схема дозволяє зробити цей процес прозорішим і безпечнішим. Мета UK PBC - не просто скоротити загальну кількість книг у бібліотеках, а зберегти доступність знань і захистити рідкісні видання від необережного списання. Перевірка перед вилученням охоплює не лише наявність копій, але й ретельну оцінку значення видання, дисциплінарної релевантності та потреб спільноти. Таким чином, нова координаційна ініціатива демонструє, що бібліотеки здатні поєднувати практичні виклики (такі, як брак простору, зростання колекцій, знос фондів) із відповідальністю за збереження культурної та наукової спадщини. Створюється механізм, який дозволить відновити баланс між оновленням та консервацією й гарантує, що навіть при очищенні полиць важливі тексти не зникнуть, а залишаться доступними для дослідників майбутніх поколінь.Детальніше: https://qrpage.net/qr/b0NqK

СПІЛЬНІ ЦІННОСТІ — ЗАПОРУКА АКАДЕМІЧНОЇ СВОБОДИ На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Шітіжа Капура та Лівіу Матея «Утвердження спільних цінностей допоможе академічній свободі витримати шторм». У ній автори наголошують, що в часи зростаючого тиску на автономію вишів важливо не лише мати законодавчий захист, а й відстоювати фундаментальні цінності університетів. Адже університети — це інституції, покликані продукувати й поширювати знання як суспільне благо. Відповідно ключовим є право ставити запитання, оскаржувати усталені уявлення й публікувати навіть непопулярні результати. Саме це відрізняє університет від школи чи тренінгового центру. У Великій Британії та Уельсі нещодавно було ухвалено закон про свободу слова у вищій освіті. Це добре, але одного лише права недостатньо - потрібна культура, яка підтримує сміливі й відповідальні дослідження. Ключову роль у формуванні такої культури можуть відіграти узгоджені принципи, формалізовані цінності, які університети визнають і застосовують у власній роботі. Завдяки їм можна об’єднати різні внутрішні й зовнішні зацікавлені сторони: від керівників та працівників до урядів і суспільства в цілому. Так, конференція у King’s College London є важливою подією, в рамках якої учасники (представники університетів з усього світу) вільно й без перешкод обговорюють автономію, академічну свободу й відповідальність закладів вищої освіти перед суспільством. Трьома основними «стовпами», які мають захищати академічну свободу, є: незалежність від політичного впливу, високі стандарти академічної якості та свобода дослідження. Легітимність університетів не може базуватися лише на законі, він має бути підкріплений ціннісними рамками, які визнають критичне мислення й готовність до діалогу. Не менше значення має «соціальна ліцензія» - довіра і розуміння з боку широкої спільноти ролі університетів як центрів знань. Якщо громадськість вважає ЗВО ізольованим або відірваним від реального життя, її підтримка буде зменшуватися, а захист академічної свободи — послаблюватиметься. Справжній опір новим проблемам, ризикам та політичному тиску можуть забезпечити не лише юридичні гарантії, а й активне відстоювання цінностей: прозоре ефективне управління, відкритий діалог, сильні керівні органи, довіра та громадська підтримка.Детальніше: https://qrpage.net/qr/2XdbU

АНТИПЛАГІАТНИЙ СЕРВІС PLAGIARISM CHECKER X Plagiarism Checker X являє собою програмний продукт для перевірки наявності плагіату у різних текстах – матеріалах досліджень, блогах, вебсайтах. Він був створений у 2014 році як надійний стандартизований сервіс для виявлення плагіату, який дозволяє користувачам перевіряти тексти у найбільш поширених форматах файлів (у т.ч. документи Microsoft Word, електронні таблиці, PDF, RTF тощо). Базова функція виявлення плагіату побудована на сучасних технологіях глибокого пошуку з підсилювачем результатів порівняння із понад 16 млрд проіндексованих веб-сторінок та з мільярдами матеріалів з відкритим кодом, доступних публічно в мережі інтернет. Причому можна аналізувати на предмет оригінальності документи в одному або кількох сховищах, порівнювати документи між собою, здійснювати масовий пошук для визначення всіх можливих збігів за допомогою перехресного порівняння великого пакету завдань. Також сервіс забезпечує комплексну перевірку читабельності - аналізує текст з ключовими словами, визначає його складність та придатність для певної цільової аудиторії; має інструмент виключення цитат та бібліографії для академічних користувачів, що допомагає налаштувати сканований контент для звітів і виявляти плагіат відповідно до вимог користувача. Є детектор контенту, згенерованого інструментами штучного інтелекту. Звіти про оригінальність містять кольорову розмітку із посиланнями на джерела та вказуванням рівня подібності. Інтерфейс Plagiarism Checker X доступний сімома мовами: англійською, іспанською, французькою, німецькою, італійською, голландською та португальською, а сам сервіс здатний працювати із понад 250 мовами. Він найбільш популярний у США, Канаді, Великій Британії, Німеччині, Індії, Індонезії, Малайзії, Єгипеті.Детальніше: https://plagiarismcheckerx.com/, https://plagiarismcheckerx.com/online-plagiarism

САМЕ БІБЛІОТЕКИ МАЮТЬ ВИЗНАЧАТИ УНІВЕРСИТЕТСЬКУ ПОЛІТИКУ ЩОДО ГШІНа сайті Times Higher Education опубліковано статтю Кріса Портера «Що мають робити бібліотекарі: час взяти на себе лідерство». У ній автор аналізує стрімкі трансформації, спричинені поширенням технологій генеративного штучного інтелекту й пропонує бібліотекам очолити формування збалансованої університетської політики у сфері використання ШІ. Бібліотечні підрозділи мають унікальне поєднання досвіду: вони забезпечують доступ до інформаційних ресурсів, підтримують навчальні процеси, супроводжують дослідження, розуміють принципи академічної доброчесності та володіють достатньою технічною компетентністю. Саме ця міждисциплінарність дозволяє їм просувати в університетах осмислене упровадження технологій ШІ, уникаючи поверхневих, ситуативних або непродуманих рішень. Автор детально описує, як його університет виступив ініціатором розгортання відкритої дискусії щодо ШІ відразу після появи потужних мовних моделей у 2022–2023 роках. Бібліотека стала місцем, де викладачі, студенти та адміністратори спільно обговорювали ризики, можливості й моральні обмеження застосування ШІ. Це дозволило підготувати засновані на консенсусі рекомендації щодо доброчесного використання LLM-технологій, зокрема - розмежувати допустимі та недопустимі форми застосування ШІ - від допомоги у пошуку інформації до заборони генерації повних академічних робіт. Також бібліотеки виконують важливу освітню функцію: вони здатні навчати користувачів формулювати запити, розпізнавати упереджені або вигадані результати, критично ставитися до автоматично створеного контенту, структурувати ресурси, проводити тренінги, розробляти політики та координувати університетські підходи, узгоджуючи інтереси різних підрозділів. У підсумку Кріс підкреслює, що майбутнє відповідального використання ШІ значною мірою залежить від того, чи зможуть університети надати бібліотекам провідну роль, адже саме вони мають потенціал забезпечити баланс між інноваціями, академічними цінностями та практичними потребами освітніх спільнот.Детальніше: https://qrpage.net/qr/yROLi

КУДИ ПОДІЛАСЯ СПРАВЖНЯ КРЕАТИВНІСТЬ? БАГАТО СТУДЕНТІВ, АЛЕ ІДЕЇ - ОДИНАКОВІ На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Ліа Генріксон і Люка Запхіра «Що сталося з креативністю в класі?». У ній автори аналізують, як генеративний штучний інтелект впливає на творче мислення студентів і пропонують підходи, які можуть збалансувати творчість і технологію. Зокрема, розглядається курс, в рамках якого 150 студентів подали фактично тих самих чотири ідеї у творчому проєкті, причому формулювання у текстах відрізнялися, але самі концепції виявилися надзвичайно подібними. Причому ці ідеї не випливають зі змісту курсу, навпаки, коли автори публікації попросили ГШІ підготувати пропозиції, ШІ запропонув майже ті самі варіанти. Генріксон і Запхір нагадують читачам теорію Маргарет Боден, де креативна ідея розглядається як «нова, несподівана й цінна». ГШІ може комбінувати відомі елементи, трансформувати їх або змінювати їхні аспекти, але не може дати дійсний креатив без належного особистісного внеску студента, що розуміє цінності, перспективи та має внутрішню інтуїцію. У закладі вищої освіти ГШІ, пишуть автори статті, має бути не засобом швидкого генерування готових рішень, а партнером у процесі креативного мислення. Наприклад, йому можна давати запити типу «що якщо?» або такі, які поєднують абсолютно несподівані теми. По суті, відтепер викладачі мають оцінювати не лише «продукт» (кінцевий текст ессе), а й весь процес творення: як виникають ідеї, як вони розвиваються й трансформуються. Отже, щоб зберегти справжню креативність в епоху ШІ, освітні практики повинні змінитися: потрібно заохочувати дослідницький підхід, експерименти й відкритість до невизначеності і таким чином виховувати творчих мислителів, а не просто тих, хто добре формулює запити для ШІ.Детальніше: https://qrpage.net/qr/rFbg5

REVIEW COMMONS: НОВА МОДЕЛЬ РЕЦЕНЗУВАННЯ РУКОПИСІВСервіс Review Commons було створено в результаті реалізації спільного проєкту неприбуткової ініціативи ASAPbio (заснована 2015 року для просування відкритого обміну біомедичними дослідженнями, у т.ч. через розвиток практик публікації препринтів і відкритого рецензування) та Європейської організації молекулярної біології EMBO (що підтримує дослідження, публікації та розвиток наукових стандартів у галузі молекулярних наук). Його призначення - забезпечення рецензування препринтів у галузі біологічних та медичних наук із перспективою їхнього подальшого подання до опублікування у наукових журналах. Ідея полягала в тому, щоб дозволити авторам спершу опублікувати препринт, потім отримати критику експертів, і вже з цим «рецензованим препринтом» звертатися до журналів-партнерів, які підтримують Review Commons. Стартувала ініціатива у 2019 році, а вже у березні 2021 року сервісом скористались для отримання експертизи для 500 рукописів і виявили зацікавленість працювати з ним понад 1000 рецензентів. Автори розміщують свій рукопис у е-архіві (наприклад, у bioRxiv або medRxiv), подають заявку до Review Commons за спеціально визначеною процедурою. Після цього відбувається первинна редакційна оцінка на предмет відповідності тематиці й потенційної наявності достатніх експертів, потім визначається редактор з наукового рецензування, який запрошує рецензентів і забезпечує перший раунд рецензування. В результаті формується пакет у складі рукопису із звітами про рецензування і відповіддю автора на зауваження та пропозиції рецензента, який передається на сервер препринтів із публікацією рецензій або на запит для подальшого опублікування у науковому журналі. Рецензентів модерує команда Review Commons / EMBO Press з акцентом на такі критерії, як експертиза, репутація, географічне і вікове розмаїття. Ураховуються побажання авторів щодо виключення рецензентів, дозволено залучати «допоміжних» рецензентів-ранніх дослідників за умови, що головний рецензент відповідає за якість. Відомості про рецензентів та рецензії можуть бути передані журналу-партнеру або опубліковані. Є дані, що приблизно третина поданих рукописів, які пройшли рецензування, були опубліковані. Наразі сервіс має майже 3 десятки журналів-партнерів від EMBO Press, PLOS, eLife, The Company of Biologists тощо. Використання цього сервісу має ряд суттєвих переваг: економія часу автора (він подається до журналу вже з рецензіями, що дозволяє уникнути повторного рецензування в декількох журналах); рецензенти можуть зосередитись суто на науковому змісті, а не на «підходить чи ні до журналу»; прозорість підвищує якість рецензування та зворотного зв’язку; журнали-партнери можуть приймати рішення з меншими затримками, бо процес рецензування вже завершений. Разом із тим, не можна не вказати на ряд проблемних моментів: сервіс орієнтується на обмежене коло наукових дисциплін (біологія, медицина); у разі звернення автора до журналів, які не є афілійованими до сервісу, можливо знадобиться повторна експертиза; наразі недостатньо масштабована ініціатива та складно робити висновки про можливість у такий спосіб замінити традиційний підхід до рецензування (потрібно більше даних); немає стимулів для рецензентів; сам по собі факт позитивного проходження рецензування не гарантує автоматичного прийняття редколегією журналу, - автори мають спілкуватись з редакцією, обговорювати, переконувати й доопрацьовувати рукописи. Отже, Review Commons – цікава нова модель гнучкого та прозорого рецензування препринтів, яка має потенціал для розвитку, але не є універсальним рішенням для всіх наук і не замінює повністю традиційну систему. Це важливий елемент сучасного етапу еволюції наукової комунікації. Детальніше:, https://qrpage.net/qr/7jMQT, https://qrpage.net/qr/CtFaS, https://qrpage.net/qr/DCXSZ

ІНДУСТРІАЛЬНА СТРАТЕГІЯ ПОТРЕБУЄ НЕ ЛИШЕ ВИПУСКНИКІВ STEM, А Й ГУМАНІТАРІЇВ На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Шарлотти Голлахан «Чи потрібні нам випускники гуманітарних вишів для реалізації промислової стратегії?». У ній авторка розглядає, чому гуманітарні, соціально-наукові та мистецькі дисципліни (SHAPE – social sciences, humanities and the arts for people and the economy) є невід’ємною складовою реалізації індустріальної стратегії, незважаючи на домінування STEM (Science, Technology, Engineering, Mathematics). Новий аналіз даних засвідчує, що хоча 91 % випускників STEM-дисциплін престижних дослідницьких університетів Великої Британії працевлаштовані у восьми пріоритетних галузях згідно з урядовою стратегією (упродовж п’яти років після здобуття першого ступеня), серед випускників не-STEM-дисциплін таких також немало - 85 %. Значний відсоток випускників, що отримували освіту з англійської літератури, соціальної політики, антропології та політології, працюють у галузях цифрових технологій, професійних послуг та оборонної промисловості. Отже, компетенції, які формуються у SHAPE-дисциплінах (критичне мислення, комунікація, творчість) мають цінність не лише у класичній гуманітарній сфері, але й у високотехнологічному бізнесі. Сучасна індустріальна стратегія Великої Британії прагне закріпити кадрову базу у сферах, пов’язаних із науками про життя, цифровими технологіями, «чистою» енергією та креативною індустрією. Утім, фокус лише на STEM-дисциплінах ризикує ігнорувати міждисциплінарні навички, необхідні для масштабування наукових проривів у бізнес-середовищі: юридичні, стратегічні, креативні навички і здібність до критичного мислення, що формуються у SHAPE-секторі, допомагають перетворити наукову розробку у комерційний чи суспільний продукт. Тому реалізація державної індустріальної стратегії потребує не лише інженерів і програмістів, але й випускників гуманітарних, соціальних і мистецьких дисциплін. Якщо ці групи залишаться поза увагою або отримають меншу підтримку, це створить «холодні зони» у підготовці кадрів.Детальніше: https://qrpage.net/qr/EZUaj