Надфіль

Хто про що, а я знову про ювелірний дизайн. В даному випадку — ілюстрацію. І як завжди, я обрала рекомендації, які є універсальними для всіх творчих напрямків — треба просто «підставити своє».Отже, 5 порад від паризької ілюстраторки, яка має досвід 20+ років та працювала з майже усіма найбільшими ювелірними брендами: 1. Малюйте якомога більше. Прикраси, квіти, тварини, будинки — усе, що вас надихає. Прогрес дійсно приходить із практикою.2. Зберігайте свої роботи й ставте на них дати. Я дуже шкодую, що викинула свої ранні роботи. Я могла б показати шлях, який пройшла, щоб опинитися там, де я є сьогодні.3. Будьте терплячими та добрими до себе. Я знаю, що багато митців — перфекціоністи. Перфекціонізм корисний у малих дозах, але в надлишку він може зупиняти рух уперед. Прийміть те, що ваші роботи не будуть ідеальними одразу — найважливіше продовжувати малювати.4. Не дозволяйте невдачам демотивувати вас. Те, що ви не отримали «ту саму» роботу/замовлення, не означає, що цей шлях не для вас. Рухайтесь далі!5. Створіть красиве портфоліо й уважно ставтесь до презентації — перше враження вирішальне.

В індустрії моди є такий творчий пан — Ахіллес Іон Габріель. Він віддано служить креативним директором брендів Camper та CamperLab, і саме за його каденції взуття та одяг основного й дочірнього експериментального брендів стали цікавими, модними та помітними.Ахіллес — справжній професійний дизайнер, і кілька тижнів тому він викотив пост «16 корисних думок для студентів-дизайнерів».Враховуючи, що правила в дизайні доволі універсальні і лише адаптуються під потрібну галузь чи носій, більшість тез будуть корисними і нам з вами — в нашому затишному малолюдному українському ювелірному середовищі. Нижче даю дещо середнє між перекладом та адаптацією: 1. Якщо ти відчуваєш розчарування чи незадоволення продуктом, який створюєш, це окей — це означає, що тобі не байдуже і ти розвиваєшся. 2. Академізм (та професіоналізм, побудований на теоретичних знаннях) душить ідеї. Приймай та використовуй енергію аматорства. 3. Запитай себе: якби хтось інший реалізував таку ж ідею як твоя, чи було б тобі сумно та заздрісно? Якщо ні — цю ідею не варто розвивати, почни роботу над чимось іншим. 4. Дизайн — це редагування. Знову й знову запитуй себе: що я можу прибрати, не втративши суті? 5. Чим більше можливостей та варіантів є, тим гірший буде результат. Обмеження — джерело сили для креативності. 6. Ще одне питання, яке дизайнер має ставити собі: яку проблему ти вирішуєш? Багато хто просто прикрашає проблему, яку так і не було сформульовано. 7. Концепція має бути чітко сформованою і за потреби бути висловленою одним реченням. Вміння формулювати ідеї таке ж важливе, як і самі ідеї. Дизайн це комунікація. 8. Інстаграм та Пінтерест — це шведський стіл. Надихатися можна чим завгодно, але якщо ти копіюєш, це вже не про натхнення. Тож, оця твоя ідея — вона дійсно твоя, чи це компіляція побаченого в стрічці за день? 9. Мудборд може спровокувати тебе на копіювання. Після того, як ти вивчиш та «проживеш» зібрані матеріали, відстав його в сторону і не дивись на нього під час розробки дизайну. 10. Дизайн стає цікавим тоді, коли ти намагаєшся вразити себе самого із майбутнього. 11. Контраст — самий гострий інструмент в дизайні. 12. Дизайнери, які уникають вразливості, зрештою створюють узагальнені, нецікаві роботи. 13. Майстерність має значення. Вона дозволяє поважати власну роботу, а не тільки вражати оточуючих. 14. Щоб нехтувати правилами, їх потрібно добре знати. 15. Найкращі ідеї доволі часто виглядають безглуздими на початку. Безпечні ідеї — нецікаві. 16. Потрібно завжди пам’ятати про реальне використання речі, яку ти спроєктував. 17. Розуміння страхів чи переживань цільової аудиторії може бути кориснішим, ніж розуміння її бажань. 18. Не варто зациклюватись на дотриманні гайдів, туторіалів, традицій чи переконань — викладених тут в тому числі.

Дивовижна тенденція, яку ми регулярно обговорюємо з колегами і щоразу дивуємось як вперше, полягає в тому, що для нас всіх отримати згадку/публікацію в авторитетному міжнародному медіа набагато реалістичніше, ніж в будь-якому українському журналі чи блозі.Професіонали, які бачили більшість ювелірних прикрас світу, щиро захоплюються тим, що робимо ми з колегами і пишуть про це — виключно тому, що це справді цікаво й круто на їх думку.Українські редактори в свою чергу не вбачають жодної цінності ні в продукті, ні в міжнародних проєктах, які робляться pro bono і безпосередньо впливають на імідж нашої країни. В 2024 ми з Катьою Музикою возили Європою контемпорарі прикраси, які розповідали про війну. Арт фонд Strong & Precious показує українське ювелірне мистецтво в Європі та США з 2022 року. Ці проєкти завжди супроводжуються детальним спілкуванням про культуру, спадщину та війну — з організаторами, з пресою, з аудиторію в цілому. Американський Forbes пише про українське ювелірне мистецтво. З десяток галузевих міжнародних видань також. Журналісти приходять до українського стенду на виставці, бо вже знають, що там буде круто й цікаво.Сьогодні вийшов матеріал в Financial Times — і знову щире захоплення редактора тим що ми створюємо і який зміст в це вкладаємо.Для української преси українське ювелірне мистецтво і люди які його створюють залишаються невидимими. Ті публікації за останні два роки, які отримували проєкти, до яких я дотична, або автори, за яких мені вдалося домовитись — це або мої дружні й старі робочі контакти, або співпраця між спонсором одного з проєктів і відповідним медіа майданчиком.І це мова про нішеві та авторські проєкти, які створюють непересічні речі, при цьому апріорі не володіють рекламними бюджетами в сотні тисяч гривень.І традиційно (ну якщо мова про дійсно професійну журналістику) саме такі автори підтримуються пресою. Бо це взаємний розвиток. Бо це дозволяє медіа залишатись авторитетним майданчиком, який має експертизу в галузі про яку пише та дає читачам інформацію про якісні явища в ній. На цей імідж та аудиторію потім приходять рекламодавці. Так це працює. Знаю про це не з підручників — з 2014 по 2019 рік я сама написала, або відредагувала, велику кількість матеріалів про починаючих митців, модні бренди, різні ініціативи та проєкти тощо. Підтримку нашої редакції отримували всі, хто робив щось вартісне.А тепер зтикаюся з тим, що в Україні українське не так вже й треба — навіть попри гучні гасла про необхідність підтримувати українське. Чи образливо нам? Безумовно. Чи докладаємо ми зусиль, чи намагаємося щось змінити зі свого боку? Звісно. Чи вдається? Ну, самі бачите. Зображення: скріншоти з матеріалу Financial Times

Гемологи — ті ще детективи. На курсі по кольоровому коштовному камінню самим цікавим було вгадувати, що насправді лежить перед тобою — приблизно будь-що могло прикинутись непоганим смарагдом, сапфіром чи рубіном.З того часу завжди звертаю увагу на такі «пригоди» і ось ділюся з вами досвідом однієї європейської гемологічної лабораторії:1. Клієнт приніс камінь. Каже: це смарагд. 5 каратів. Супер, чи не так?2. Гемологи провели початкові дослідження, хмикнули собі під носа, занурили камінчик в спирт під мікроскопом і отримали зображення, яке ви бачите. Що ж це?3. Це простий хлопець кварц, колись прозорий, якого життя (жадібні люди) добряче потріпало: спочатку його сильно нагріли, потім різко охолодили, щоб отримати мікротріщини, віддалено схожі на ті, що властиві смарагдам. Після цього нещасного пофарбували — пігмент якраз чудово просочується в тріщини.4. Після цього шикарний кварц в костюмі смарагда скоріше за все відправився на якийсь туристичний ринок Таїланду/Єгипту/Інстаграму/тощо і був проданий зі словами «Гуд прайс фор ю май френд». Лабораторія з захватом пише: «one of the coolest examples seen since a long time!». І я прям уявляю, як гемологи бігають по офісу, показують одне одному цей камінь, з захватом розповідають про ще один приклад шахрайства в прекрасному всесвіті дуже дорогих шматочків матінки Землі. Уявляю, бо бачила саме таке вживу — і це прекрасно.

Мала багато розмов про пограбування в Луврі цими днями. Головне питання — якою буде доля коштовностей?Розглянемо два основні варіанти, які трапляються в подібних ситуаціях. Все інше — відгалуження.Ювелірне мистецтво певною мірою прокляте: нікому не прийде в голову переплавляти скульптури Родена чи Джакометті, щоб здати на лом трохи бронзи, або зішкрібати фарбу з полотен Поллока — мовляв, пігмент в хазяйстві пригодиться. Не-коштовний матеріал для створення об’єкта мистецтва виступає певним запобіжником від спланованого, комерційно мотивованого, вандалізму. Прикрасам, натомість, не щастить в усі часи.З цього випливає найпопулярніший сценарій:Коштовності перестають існувати в своєму початковому вигляді. Їх розбирають, метал переплавляють, каміння в старих або прикметних огрануваннях отримують re-cut. Це дозволяє позбутись «культурних відсилок», але зводить виняткову цінність історично й культурно важливих об’єктів до рівня матеріалу, з якого воно зроблено. Загалом, це самий трагічний сценарій, який нещодавно спіткав золотий браслет єгипетського фараона віком близько 3000 років — річ, яка пережила більшість драм людської історії, не витримала невігластва XXI століття і була розплавлена заради $4000. Трохи більше надії залишає другий сценарій:Об’єкти зберігають свою цілісність, але зникають з радарів або стають заручниками — надовго, можливо й назавжди. Сюди відносять так звані «викрадення на замовлення», коли комусь конче необхідно мати в приватній колекції щось типу королівської корони. Гроші є, проблеми з самооцінкою переросли в культ — не вистачає лише вражаючих атрибутів. Траплялись випадки викупу коштовностей в грабіжників або обмін на «угоду зі слідством». І навіть одне каяття після розмови зі священником — звісно ж в Італії.Бонусна конспірологічна теорія: в музеї були виставлені копії, оригінали давно продані, і комусь з персоналу Лувру було потрібне ідеальне відбілююче інсценування. Такий сценарій одразу приходить в голову нам, українцям, бо маємо різноплановий травматичний колективний досвід з розкраданням нашої культурної спадщини. В певній мірі проти цієї теорії працює заява CEO приватної ізраїльської розвідувальної компанії, згідно якої музей звернувся до них по допомогу — оскільки саме CGI Group має успішний досвід в подібній справі 2019 року. Так, ви все вірно відчули: екс-Моссад допомагатиме доволі пропалестинській країні повернути свою культурну спадщину.Загалом, ювелірне мистецтво має свою «спеціалізовану» банду — Pink Panthers. В списку їх досягнень — блискавичні пограбування бутиків на кшталт Graff та Harry Winston або ж приватних галерей. Їм приписують від 120 до майже 400 пограбувань в 20-35 країнах світу. Чому такі різні цифри? Різні джерела мають відмінний одне від одного підхід до підрахунку: хтось включає тільки доведені випадки, хтось й ті, де участь «пантер» на рівні гіпотези. В будь-якому випадку складається враження, що в цих грабіжників є щось типу кодексу честі — наразі не відомі доведені випадки нападів на класичні музеї, також учасники угруповання не фігурували в якості підозрюваних в таких справах. Чи виявиться Лувр їх першим музейним «кейсом» і новим бенчмарком? Або ж на нас чекають інші неймовірні деталі? В кращому випадку — дізнаємось.

Всі звертають увагу саме на такі заголовки, тому мені ні краплі не соромно:Ювелірна дизайнерка з Краматорська Інеса Ковальова представить прикраси свого бренду на одній з головних міжнародних подій у сфері дизайну та мистецтва — PAD London. Pavillon des Arts et du Design (Pavilion of Art & Design) з 1998 року промотує антикварне мистецтво, сучасний дизайн та колекційні предмети, збираючи навколо себе провідних світових колекціонерів та дизайнерів. PAD проводиться двічі на рік: весною в Парижі і восени в Лондоні. І саме лондонська версія може похвалитись потужною ювелірною складовою: серед цьогорічних учасників — провідні бренди сучасності, такі як Boghossian, Glenn Spiro, Hemmerle та Taffin.Прикраси Інеси експонуватиме паризька галерея Karry Berreby, яка має вишукану добірку як вінтажного ювелірного мистецтва (Bulgari, Chopard, Buccellati, Boivin, Piaget тощо), так і art jewellery та fine contemporary jewellery. 17-й PAD London пройде з 14 по 19 жовтня, за традицією, в самому серці району Mayfair — Berkeley Square. Користуючись нагодою, спитала в Інеси її улюблений ювелірний маршрут Лондоном. Зберігайте список скарбів:1. «Я завжди ходжу в галерею Morelle Davidson, подивитися і поговорити — вони такі цікаві».2. «Bentley & Skinner! Дуже люблю їх директора».3. «Звісно, в моєму топі Tate Modern — бо я обожнюю поєднання індустріального бетону і мистецтва».4. «Люблю зайти в Liberty і роздивитись все що там представлено».5. «Дуже хочу дійти до Ming на Notting Hill!»6. «Потрібно сходити на ланч в Carpenters Workshop Gallery — у них новий простір супер, і ще там відкрився ресторан».7. «В Hatton garden на ланч до подружки та почистити й породюювати каблучку за 10£».P.S. «Ще ходжу на Bond Street, але не всюди заходжу, бо вони там злі. Не рекомендую»

Якщо вірити виносу на обкладинці, жовтневий Vogue France присвячений високому ювелірному мистецтву. На думку редакції та рекламодавців, саме Кім Кардашʼян є ідеальним обличчям такої теми. Так, це вона в 2016 році стала жертвою пограбування в Парижі — тоді зловмисники замкнули її в ванній кімнаті апартаментів Hôtel de Pourtalès в центрі містай винесли коштовностей орієнтовно на 10 мільйонів євро. Ох, як би я хотіла підслухати ті «планьорки» під час яких le concept du shooting було запропоновано та погоджено.Але повернемось до контенту: він #надзвичайноніякий. Кілька класичних каблучок на фоні косметики (щоб що?), кілька крупних кадрів з афірмаціями в стилі «Всесвіт діє на мою користь. Я в цьому переконана», ну і зйомка з Кім — біла постіль, джинси, хутро, оце все.Будь-який (!) випуск китайського Vogue матиме більше якісного візуального контенту з ювелірними прикрасами, ніж цей «спеціальний випуск». На цьому моменті стає ще більш очевидно, де великі бренди (і відповідно редакції) відчувають більше уваги й зацікавленості, а де вже можна зняти абищо, чисто щоб потім менеджери з обох сторін поклали собі проєкт в презентації про виконану роботу.Висновок в мене простий: Vive le produit créatif ukrainien!

Це буде супер корисний вебінар, я вже не можу дочекатись і поставила вогники на всі сторіз Strong & Precious про нього.▪️ Що таке контроль якості та чому він є критично важливим у ювелірній справі▪️ Як відрізняється підхід до контролю для виробів різного цінового сегменту▪️ Які існують стандарти якості на кожному етапі виробництва▪️ Як сформувати внутрішні технічні стандарти для вашого бренду чи виробництва▪️ Які технології автоматизації контролю якості впроваджують провідні фабрики світуСпікерка: Валентина Житник – експертка з високого ювелірного виробництва, гемологиня, дипломована ювелірна майстриня (GIA) за напрямами: ювелірне виробництво, гемологія, ювелірний дизайн. Працює у сфері контролю якості на ювелірній фабриці в Нью-Йорку, де керує виробничими процесами, координує роботу відділу ювелірів, посадки каміння, полірування та фінальної інспекції.Сам вебінар 9 вересня о 18:00 за Києвом, і до 20 серпня діє ціна зі знижкою — 650 грн (потім 800). Й то й то даром, я вважаю. Треба всім!

Головний fashion-юрист України Максим Попов пише, що у Франції на €70 000 оштрафували ділка, який торгував на ринку біжутерними копіями прикрас Van Cleef & Arpels. Cartier теж перепаде трохи грошенят (€10 000) — прикраси з їх дизайнами знайшли вже під час розгляду справи. Ці суми значно перевищують виручку від проданих виробів (яких було всього 42 штучки).А далі Максим слушно переходить до наших реалій, де наводить у приклад певну велику українську мережу, яка не просто барижить репліками та закосами під вищезгадані бренди по 300-900 грн, а й відкрито називає це, наприклад, «Каблучки Картьє». І це тільки один приклад з безлічі.Макс каже, що це має вигляд інструкції з порушення інтелектуальних прав. А я в свою чергу вважаю, що кілька гучних штрафів пішли б на користь всій нашій ювелірній індустрії — якщо нічого іншого вже не здатне стимулювати розвиток власного продукту та відхід від старого типу заробітків, де все побудовано на градіжці чужих напрацювань, ой тобто підході «ви не хочете переплачувати за маркетинг? Тоді ми йдемо до вас». Чи які там основні виправдання.Скріншот з тг-каналу Максима.

Ділюся з вами крутою новиною: Інеса Ковальова, українська дизайнерка ювелірних прикрас, чиї роботи ви могли бачити в рамках нашого проєкту Brave To Live в Мюнхені, Лісабоні, Бухаресті, Лейпцигу та Києві, покаже свої найновіші вироби на виставці PAD Paris! Якщо ви будете в Парижі в період з 2 по 6 квітня, неодмінно відвідайте цю подію, а там знайдіть стенд 51 — галерею Karry Berreby.PAD Paris (Pavillon des Arts et du Design) — це щорічна виставка сучасного дизайну, декоративного мистецтва, антикваріату й ювелірного мистецтва, яка проходить у Парижі, зазвичай у саду Тюїльрі. Заснована в 1998 році, PAD Paris є частиною серії виставок PAD (також проходять у Лондоні, Женеві та Монако). Вона поєднує галереї з усього світу, які представляють ретельно відібрані об’єкти: від історичного дизайну XX століття до найсвіжіших творів сучасних художників і дизайнерів. Фокус виставки — еклектичність, вишуканість і колекційний підхід. Особлива увага приділяється поєднанню мистецтва, дизайну та ювелірного мистецтва, а також візуальному діалогу між епохами та стилями.Більше про Інесу в цьому дописі.