Національний заповідник "Хортиця" official

Співробітники сектору охорони природи Національного заповідника «Хортиця» долучилися до роботи Літньої школи «Шкода довкіллю: механізми покарання», яка проходила 2–5 липня на Закарпатті.Захід, організований МБО «Екологія–Право–Людина» (ЕПЛ) за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», став потужним майданчиком для міждисциплінарного діалогу. Школа об'єднала провідних науковців, правознавців, експертів, представників державних органів та активну громадськість задля розв'язання критичних питань: від правових аспектів документування екологічних злочинів рф до євроінтеграційних реформ в екологічному законодавстві.Урочисте відкриття школи розпочалося з вітальних слів голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування Олега Бондаренка, керівника Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора України Бориса Індиченка та директорки МБО «Екологія–Право–Людина» Олени Кравченко. Спікери наголосили, що притягнення агресора до відповідальності вимагає консолідації зусиль держави, науки та громадянського суспільства.Національний заповідник «Хортиця» на Літній школі представляли співробітники сектору охорони природи.В.о. завідувача сектору охорони природи Михайло Муленко виступив спікером першого дня. Він презентував колегам доповідь, присвячену безпосередньому та опосередкованому впливу воєнних дій на вразливі біотопи Національного заповідника «Хортиця», а також заходам щодо їх фіксації та документування.Науковий співробітник сектору охорони природи Ірина Міхіна взяла активну участь у школі як слухачка. Разом із колегами вона відпрацьовувала практичні кейси з документування екологічної шкоди, формування доказової бази для міжнародних судів, а також польові методи обстеження територій під час виїзду на полонину Боржава.Отримані знання, юридичні алгоритми та методики обчислення збитків допоможуть нам ще ефективніше фіксувати злочини проти природи нашого острова та наближати справедливе відшкодування за шкоду, завдану заповідним екосистемам.Дякуємо МБО «Екологія–Право–Людина» за організацію такого надважливого та фахового заходу!

На острові Хортиця відбулася чергова толока з благоустрою території парку імені Тараса Шевченка.Під час роботи учасники видалили парость дерев і чагарників у зоні висаджених навесні молодих дерев, прибрали всохлі елементи живоплоту та гілля, а також підготували територію до наступних етапів благоустрою.До толоки традиційно долучилися представники Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, спеціального підрозділу поліції (СОБ), Управління патрульної поліції в Запорізькій області, Управління поліції охорони в Запорізькій області, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, Головного управління ДСНС України у Запорізькій області, Державної прикордонної служби України та Юнацького руху «Байда».Хортиця — місце сили для мільйонів українців і водночас дім для тисяч видів рослин і тварин. Піклуючись про наш острів, ми зберігаємо його унікальну природу, історичну спадщину та можливість для майбутніх поколінь побачити й відчути Хортицю такою, якою знаємо і любимо ми.Щиро дякуємо всім, хто долучився до цієї доброї справи!

28 червня, у День Конституції України та з нагоди 30-ї річниці ухвалення Основного Закону нашої держави, у храмі Покрови Пресвятої Богородиці на острові Хортиця відбулося недільне святкове богослужіння та спільна молитва за Україну, її народ, захисників і захисниць, за полеглих Героїв та мир.Основний Закон України закріпив фундаментальні засади української державності, права і свободи людини, суверенітет та незалежність України. Сьогодні ці цінності мають особливу вагу, адже захищаються не лише силою права, а й ціною людських життів, мужністю українських воїнів, стійкістю суспільства та вірою в Перемогу.Святкове богослужіння звершив єпископ Запорізький і Мелітопольський Фотій у співслужінні благочинного храму Покрови Пресвятої Богородиці, капелана 15-ї бригади «Кара-Даг» 1-го корпусу НГУ «Азов» отця Віктора та капеланів військових частин Запорізького краю.Під час богослужіння єпископ Фотій вручив церковні нагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, Збройних Сил України та інших військових формувань, благословивши їх на подальше служіння й захист України.Молитва, що лунає на Запорозькій Січі, набуває особливого змісту. Хортиця — місце, де українська державність має глибоке історичне коріння. Саме тут упродовж століть формувалися традиції свободи, відповідальності за свою землю та готовності боронити її. І сьогодні, як і колись, над Хортицею звучить молитва за Україну — державу, яка продовжує виборювати право на свободу, незалежність і власне майбутнє.Ми живемо у час великих випробувань, коли кожен день вимагає мужності та витримки. Але саме єдність, віра й щоденна праця кожного наближають день, коли над українською землею запанує справедливий мир.

Польський письменник, журналіст і перекладач Бартош Попадяк відвідав Національний заповідник «Хортиця» під час свого візиту до Запоріжжя.Бартош Попадяк – автор, який багато років досліджує Україну, її історію та сучасність. Нині він працює над документальною книгою про російсько-українську війну, прагнучи показати польському читачеві Україну через історії людей, міст і місць, що формують її сьогодення.Для тих, хто розповідає про Україну за її межами, особистий досвід має особливу цінність. Побачити Запоріжжя та острів Хортиця такими, якими вони є сьогодні, – означає зрозуміти, що прифронтове місто не лише щодня протистоїть російській агресії, а й продовжує жити, працювати та розвиватися. Водночас Національний заповідник «Хортиця», попри постійну загрозу обстрілів, продовжує здійснювати наукові дослідження, реалізовувати виставкові та освітні проєкти, приймати відвідувачів і розвивати міжнародну співпрацю.Сьогодні ми також долучилися до формування правдивого образу сучасної України в європейському інформаційному просторі. Адже найпереконливіше про країну говорять не лише факти й цифри, а й особисті враження тих, хто на власні очі побачив її силу, стійкість і прагнення відстоювати свою свободу навіть у найскладніші часи.

Сьогодні співробітниками сектору охорони природи в заплаві о. Хортиця було здійснене спостереження рідкісного птаха — РОЖЕВОГО ПЕЛІКАНА (*Pelecanus onocrotalus*), занесеного до Червоної книги України.Поява цього величного птаха на хортицьких озерах не є випадковістю, а відсилає до глибокого історичного коріння нашого регіону. До створення Каховського водосховища плавневі системи Великого Лугу Запорозького були справжнім притулком для цих пернатих, яких у народі називали «баба-птиця». Видатний натураліст та історик Адріан Кащенко у своїй праці «Великий Луг Запорозький» описував тутешні плавні як унікальний оазис із незліченними зграями птаства, де пелікани знаходили безпечні місця для відпочинку та багаті на рибу мілководні єрики. Сучасне повернення рожевих пеліканів безпосередньо пов'язане з глобальними екологічними змінами, а саме з природним відновленням території колишнього Каховського водосховища. Оновлення історичного русла Дніпра, поява нових піщаних кіс, відмілин та формування молодих вербових зарослей повертають екосистемі її автентичний вигляд. Для молодої генерації пеліканів, які здійснюють літні кормові кочівлі з Причорномор'я, відроджений Луг знову стає привабливою мисливською локацією. Ця реєстрація є важливим свідченням того, що попри десятиліття антропогенного тиску, природа Хортиці та Нижнього Дніпра стрімко регенерує, повертаючи свій історичний біопотенціал.Матеріал підготовлено завідуючим відділом природиМихайлом Муленком

17 червня відзначається Всесвітній день боротьби з опустелюванням та посухами, запроваджений Генеральною Асамблеєю ООН у 1995 р. Історія Хортиці також знає приклади боротьби з наслідками посухи та опустелювання, про які варто згадати саме сьогодні. Маємо свідчення про те, як 200 років тому німці-меноніти, що мешкали на  острові Хортиця, боролися з наслідками посухи.Ось як про це розповідав у 1857 р. колоніст Йоган Петерс:«…Коли у 1789 р. наші переселенці прибули на острів, він увесь був укритий соковитою травою. Проте у наступні посушливі роки сильні бурі зірвали легкий трав’яний покрив на узвишшях і винесли на денне світло летючій пісок, який швидко розповсюдився й загрожував засипати всю Хортицю. Восени 1830 р. спроба закріпити ці піщані місця, посіявши озиме жито, зазнала повного провалу. Тоді ці піски у 1832 році були засаджені піщано-луговим чагарником (шелюгом), і цей спосіб був найбільш успішним. Чагарник, який є власністю нашої сільської громади, зараз росте на ділянці площею біля 112 десятин (понад 122 га). Він не тільки стримує розвіяння піску, але й щорічно надає багато дров і корисної для господарства деревини, яку треба частіше проріджувати для покращення плантації. На піску прекрасно ростуть ялини та тополі, посаджені кілька років тому в якості досліду». На превеликий жаль,  ліси на острові Хортиця теж спіткало лихо. У 1870-80 роки величезну кількість дерев  було знищено хижацькими порубками, що безкарно здійснювали місцеві мешканці, жителі сусіднього села Вознесенівка та міста Олександрівськ. На початку 1960 років працівники Кушугумівського лісництва відродили справу менонітських попередників: дюни північної частини Хортиці були засаджені сотнями гектарів листяних і хвойних дерев, які врятували острів від опустелювання й подарували місцевим звірям і птахам затишний прихисток. Ілюстрація: фрагмент ескізу живописної панорами олександрівського художника В.А. Хижняка з краєвидом північної частини Хортиці (1845 р.). На острівному плато можна бачити рідкі дерева та чагарники. Матеріал підготував  науковий співробітник відділу історії Олег Власов.

Чергова російська атака завдала удару по українській культурній спадщині. Серед постраждалих – Києво-Печерська лавра, Національна кіностудія імені Олександра Довженка, «Мистецький арсенал», Національний палац мистецтв «Україна», Харківський художній музей, ДП «Укркінохроніка», Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, Дніпропетровський будинок органної та камерної музики.Це злочинний удар по нашій історії, культурі та національній пам’яті. Кожна пошкоджена пам’ятка, кожен знищений експонат, кожна тріщина на стінах історичних споруд – це біль, який відгукується в серці кожного українця.Висловлюємо щиру підтримку працівникам культурних установ, які сьогодні працюють у надзвичайно складних умовах над подоланням наслідків руйнувань. Віримо, що разом ми збережемо все те, що робить нас українцями, і відновимо все, що намагається зруйнувати ворог.Українська культура пережила століття поневолення, війни, імперії. Вона вистояла завдяки людям, які берегли її всупереч усьому. Так було завжди. Так буде і тепер.Фото: Міністерство культури України

06 червня 2026 року на острові Хортиця пройшов Відкритий чемпіонат Запорізької області з хортингу у розділі «двобій» (ветерани), присвячений памʼяті загиблих розвідників морської піхоти розвідувальної роти 38 ОбМП і розвідувального взводу 501 ОбМП. До присутніх зі вступним словом звернулися заступник голови Запорізької обласної державної адміністрації Михайло Семікін та голова ветеранської організації «Разом ЮА», офіцер 30-го корпусу морської піхоти Ігор Ілюшкін.Почесними гостями заходу були родини загиблих військовослужбовців, представники обласної і міської влади, ГУ Нацполіції у Запорізькій області, спортивних організацій, діючі командири морської піхоти. Дух єдності, звитяги і гідності панував серед учасників змагань і його гостей.Національний заповідник «Хортиця» завжди підтримує проведення таких заходів, адже острів Хортиця є важливим символом нашої національної історії – це місце пам’яті козацького роду, нащадками якого є усі сучасні захисники України. Пам'ять про загиблих героїв – це більше ніж згадка про їхнє життя і мужність. Ця пам'ять має велику націотворчу і громадянську силу для кожного українця і особливо для майбутніх поколінь. На прикладі подвигу найкращих синів і доньок України утверджується образ патріота і громадянина – людини виключної мужності, честі і гідності, вірної своєму народові й державі. Такими були козаки. Таким є їхні нащадки.

Сьогодні на Хортиці відбулася екскурсія «Менонітські пам’ятки острова Хортиця», яку провела завідувачка відділу історії Національного заповідника «Хортиця» Олена Пачковська.Історія хортицьких менонітів — це історія людей, для яких понад два століття тому Хортиця стала домівкою. Оселившись серед хортицьких балок, вони не лише облаштовували господарства та будували оселі, а й формували особливий культурний простір, сліди якого збереглися до наших днів. Їхня спадщина нагадує, що Хортиця — це не лише козацька святиня, а й місце, де протягом століть перепліталися різні людські долі, традиції та культури.Маршрут пролягав мальовничими куточками острова, зокрема через балку Ганнівку — один із наймальовничіших куточків Хортиці. Серед тиші старих дерев, зелених схилів і степових краєвидів історія та природа утворюють нерозривний і дивовижний зв’язок.Хортиця вражає не лише красою своїх пейзажів, а й глибиною історичної пам’яті. Тут минуле зберігається не тільки в документах чи музейних експонатах, а й у самому просторі острова. У кожному імені, викарбуваному на камені, зберігається людська доля, родинна історія та цілий світ, який колись був невід’ємною частиною життя Хортиці.Такі подорожі допомагають не лише відкривати маловідомі сторінки історії, а й по-новому побачити сам острів — багатогранний, живий і сповнений історій, які чекають на своїх дослідників.Дякуємо всім учасникам екскурсії та чекаємо на нові зустрічі!

Сьогодні у Церкві Покрови Пресвятої Богородиці на острові Хортиця відбулася Козацька тризна – давній обряд вшанування загиблих козаків та пам’яті про руйнування Запорозької Січі російською імперською владою.Понад три десятиліття тому запорозькі козаки започаткували традицію щороку збиратися у поминальну суботу на Зелені свята, щоб вшанувати всіх козаків усіх часів. Саме на Трійцю 1775 року російські війська оточили та ліквідували Запорозьку Січ.Тоді було знищено не просто військовий центр. Було завдано удару по українській свободі, самоврядуванню та козацькому способу життя.Козацтво було однією з найпотужніших військових сил Європи. Його поважали союзники й боялися вороги. Але внутрішні суперечки та втрата єдності поступово послабили силу, яка здавалася непереможною. Саме тому головним посланням Козацької тризни сьогодні стала єдність.Символічно, що відродження традиції відбувається саме тепер, коли значна частина сучасних українських козаків зі зброєю в руках боронить державу від того ж ворога, який століттями намагався знищити українську свободу. Козацька тризна — це не лише пам’ять про загиблих. Це нагадування про ціну незалежності. Пам’ятаємо. Єднаємося. Перемагаємо.