​​У світлі пам’яті: Василь Якович Тацій28 вересня минає три роки, відколи відійшов у вічність видатний український учений-правознавець, Герой України, академік НАН України і НАПрН України, багаторічний ректор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Василь Якович Тацій.Його ім’я назавжди вписане в історію української науки, освіти та державотворення. Він належав до тієї когорти людей, які все своє життя присвятили служінню високим ідеалам — праву, справедливості, свободі й розвитку національної правничої школи.Для університетської спільноти Василь Якович назавжди залишиться прикладом людини з твердою громадянською позицією, видатним науковцем й талановитим педагогом, який поєднував високий професіоналізм із щирістю та доброзичливістю. Він був генератором нових ідей, невичерпної енергії та оптимізму, стратегічно мислячим керівником, надійним другом, наставником і мудрим учителем.Василь Якович був людиною-імпульсом, вирізнявся допитливістю та життєлюбством, завжди прагнув висловити власну думку, ділився знаннями й працював задля України. Його вважали «живою історією» — масштабною, ерудованою та благородною особистістю, яка стала взірцем професіоналізму, принциповості й порядності. Його смерть стала великою втратою для всіх, хто мав щастя з ним працювати й спілкуватися. Час лише загострює усвідомлення його неординарності та значення для університету й наукової спільноти.Увесь життєвий шлях Василя Яковича був пов’язаний із рідним університетом, де він із 1966 року пройшов шлях від аспіранта до ректора (1987–2020), а згодом радника ректора. Саме тут розкрився його талант педагога і вченого, організатора науки та освіти, людини високої культури, інтелігентності й широкого світогляду. Він вважав, що кожен співробітник університету повинен жити його життям і працювати на його розвиток — і сам був цьому прикладом.Його внесок у розвиток системи юридичної освіти України є безцінним: удосконалення змісту навчання, впровадження сучасних методик, поєднання науки й практики. Він був одним із творців Харківської юридичної школи, відомої в Україні та за кордоном.Як педагог він виховав не одне покоління вітчизняних правників, які продовжують його справу, зберігаючи у серці його мудрість, людяність і доброту. Сьогодні, згадуючи Василя Яковича Тація, ми схиляємо голови в подяці за все, що він зробив для нашого Університету і для України. Його наукова спадщина, Університет, учні — це живий пам’ятник, який не зітре час. Він залишив по собі не лише наукові статті, книги й лекції, а передусім — приклад життя, сповненого служіння науці, освіті й рідній державі.Світла пам’ять про Василя Яковича Тація назавжди житиме в серцях усіх, хто його знав, і тих, хто ще прийде навчатися й працювати у храмі права, збудованому його працею та мудрістю. Учні та колеги академіка продовжуватимуть його роботу у знак пам’яті та пошани своєму вчителю. Повний текст за покликанням.