Я розлінився вмикати комп’ютер

Серйозно. Настільки звик до своїх AI-асистентів, що для багатьох задач уже навіть не відкриваю ноутбук. Беру телефон і просто говорю, що мені потрібно. Приблизно так само, як зараз наговорюю цей текст.

«Знайди нашу попередню розмову. Подивись, що ми там обговорювали. Збери матеріали й підготуй документ. А тепер зроби до нього презентацію».

І він робить. Я дивлюся результат, додаю контекст, кажу, що змінити. Іноді пояснюю ще раз, бо в мене в голові було зовсім інше. Думаю, кожен, хто щось комусь делегував, добре знає цей момент 🙂

Раніше для такої роботи я сідав за комп’ютер, відкривав пошту, шукав файли, збирав усе докупи. Тепер значну частину цього можу запустити звичайною розмовою зі своїми агентами в ChatGPT та інших інструментах. Поки я пояснюю наступну задачу, попередня вже виконується.

А якщо потрібно щось зробити саме на комп’ютері, можна дати асистенту доступ і керувати роботою голосом. Сказати, що відкрити, що знайти, який результат підготувати. Не обов’язково самому проходити кожен крок мишкою.

Звісно, перевіряти все одно треба. Буває, що доводиться повністю переробляти. Особливо коли ти сказав три слова й очікуєш, що агент зрозуміє решту твоєї геніальної думки. Тут ще й самому корисно навчитися нормально пояснювати, чого хочеш.

Але до можливості просто проговорити задачу й отримати готовий результат звикаєш дуже швидко.

От і виходить: роботи я можу зробити більше, а бажання вмикати комп’ютер дедалі менше.