🔸

Аліна загинула, бо вирішила, що червоне світло - це не заборона, а порада.

🔸

Ваня сів за кермо після двох годин сну. Не доїхав.

🔸

Олег вирішив, що біль у грудях - це стрес і перевтома. Помер у маршрутці.

🔸

Світлана лікувала тиск травами за порадою мами. Розтин показав інсульт.

🔸

Женя ігнорував УЗД, хоча ноги набрякали. Тромб відірвався. ТЕЛА (тромбоемболія легеневої артерії).

🔸

Настя вважала, що сніданок — зайвий. Втратила свідомість просто на зупинці.

🔸

Руслан палив з 14 років. Аневризма. Смерть у 32.

🔸

Марина не контролювала цукор, бо ще молода. Кома. Не вийшла.

🔸

Андрій поїхав на роботу з температурою 39 - "не хотів підводити колег". Кінцівка трагічна.

🔸

Катерина ніколи не проходила обстежень бо нічого не боліло, тож здавалося, що все гаразд. Померла від раку, про який не знала. Я щодня бачу таких людей у себе на секційному столі. Вони не були безхатченками. Не були "групою ризику". Вони просто відкладали. Терпіли. Ігнорували. Вірили, що "пронесе". Смерть дуже рідко приходить раптово. Зазвичай вона довго стукає. Питання лише в тому, чи хтось відкриває. Ніхто з них не прокидався з думкою: "Сьогодні я помру". Усі вони планували жити до вечора, до понеділка, до зарплати, до відпустки. Вони просто відкладали себе на потім. А потім у них не стало "потім". Бережіть себе. Це не залякування. Це досвід який написаний не словами, він написаний тілами.