Друга історія трапилася після третього туру Президентських виборів імені Ющенка. Я, зам голови дільничої комісій на Троєщині, розлігся на парті після підрахунку голосів та "віщав у вічність" розповідаючи членам комісії, а там переважно були комуністи та регіонали, про злочини радянської влади, про параноїка Сталіна, про сіфілітіка Леніна, стібався з комуняцької влади та її лідерів та щиро та весело тролив усіх "ворогів" Ющенка - вже було всім очевидно, що той переміг на виборах. Що цікаво - мені практично ніхто не опонував окрім двух військових пенсіонерів від комуністів Симоненка і я майже у пітьмі під невірний світ з коридору школи займався любимою просвітницькою справою.  Хоч вбийте мене, я досі не знаю - хто мене у той момент примусив відкрити очі та подивитися у стелю. Мабуть все ж таки Бог у той час дуже не хотів щоби я здох - я не побачив стелю у цілому, але у цілому побачив залізний шкільний стілець який з прискоренням наближався до місця дислокації моєї голови. Як я встиг зреагувати та у ті долі секунди до удару тупо скотитися на підлогу - поняття не маю, але тим не менш стілець вдарив не по моїй черепушці, а по парті. Я шустро вскочив на ноги і побачив того самого полковника - відставника. Це було якесь дежа-вю. Дід горлав рівно те ж саме що і дід з джерела через такий же саме рот з білою піною у його кутках. Але цей пішов далі - з якоюсь небаченою для діда силою дід схопив парту та, хоч і недалеко, та таки жбурнув її у мене! Стався недоліт, та й тут підійшла підмога від жіночок та бойового друга полкана котрий обійняв терориста як рідного та почав його увіщувати у стилі - "На таку гниду як він і патрона жалко! Прийде наш час - повісимо як зрадника"!  Що казати - до повернення голови комісії я більше не спав та лекцію не проводив - слухав розмови двох дідів які все обговорювали - якої саме страти я заслуговую.  Після тих пам'ятних виборів я вже ніколи не був таким неуважним - усі свої лекції перед поціновувачами Трампа, Симоненка, Тимошенко, Порошенка, Зеленського, Леніна, Сталіна  та інших я проводив прибуваючі у постійній готовності до рішучої відповіді на зазіхання на цілісність та здоров'я свого організму. До чого я це все розповів? А до того, після читання чату хочеться сказати те, що я кажу завжди: будь який фанатизм - ознака ідіотизму та обмеженості. "Будь яка сліпа віра у будь кого та будь що  призведе до того, що вас коли-небуть вб"ють". Брюс - "Босс" Спрінгстін все ж таки був правий. Будьте здоровими і не довіряйте нікому і не вірте ні в кого на землі грішній, а обирайте об'єкт прихильності виключно холодною головою, а не гарячим серцем - воно ніколи вам не підкаже правильний вибір. На превеликий жаль.