НІМИЙ ПСИХОЛОГ. УСІМ І ТАК БАЙДУЖЕ ДО ТЕБЕ А ТИ ІЩЕ І СКРОМНИЙ. Як собака — все знаю, все розумію, тільки сказати не можу. Страх публічних виступів — другий за популярністю. Його випереджає тільки страх втрати близьких. Навіть смерть здається не такою страшною, як відкрити рот перед людьми.А говорити — це база просування. У Телеграмі та Фейсбук поки що простіше (можна писати), а в Інстаграмі і ТІкток треба ще й виходити в сторіс або викладати рілс щодня. 😱 І ось тут у багатьох настає ступор: і клієнтів хочу, і грошей, але щоб мовчки.🙊 Раптом я скажу чи напишу щось не так, і колеги засміють? 🙊 А якщо поставлять питання, на яке я не знаю відповіді? 🙊 А раптом я виглядатиму безглуздо чи невпевнено?На початку своєї роботи в соцмережах я отримав дуже важливу пораду: "Усім і так байдуже до тебе, а ти ще й скромний". І це абсолютна правда, друзі. Ніхто не сидить і не чекає, щоб розібрати кожне ваше слово під мікроскопом. Не перебільшуйте свою важливість у житті інших людей.Зараз час — найцінніший ресурс. Якщо ваші сторіс не цікаві — їх просто пролистнуть. За секунду. Якщо ефір чи голосове не зачіпає — не будуть слухати. Блогери та експерти по всьому світу б'ються за кожну хвилину уваги, а ви думаєте, що аудиторія збереться вас слухати, а потім ще й витратить час, щоб вас критикувати? Не смішіть.Що робити? Переступити через страх і почати писати та говорити. Спочатку може бути складно. Знаю. Мені знадобилося пів дня, щоб записати свою першу сторіс. Але тільки так ви зрозумієте справжній стан речей.Боятися — нормально. Без страху немає розвитку. Не нормально — не розвиватися через страх.