ШоТам Зміїв

💔‼️ МАКСИМАЛЬНИЙ РЕПОСТ! Вижив після удару FPV-дрона, втратив руку, півтора місяці в комі — тепер зміївчанин Руслан Попов бореться за життя і потребує нашої допомогиРуслану Попову — всього 27 років. Він наш земляк зі Змієва, щирий і світлий хлопець, якого знають і поважають багато людей. У січні 2024 року його мобілізували до лав 225-ї бригади. Служив водієм, мав звання сержанта.😭 Під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку квадроцикл, у якому перебував Руслан разом із побратимами, атакував ворожий FPV-дрон. Один військовий загинув на місці, ще двоє отримали поранення. Найважчі травми дістав саме Руслан.Він пережив надзвичайно складні поранення: часткову травматичну ампутацію правої руки на рівні плеча, відкриті переломи плеча та стегна, а також важкі ушкодження обличчя. Півтора місяці Руслан був у комі. Лікарі буквально витягнули його з того світу.Сьогодні він у вкрай важкому стані — лежачий, майже не чує, попереду тривале лікування і реабілітація. Зараз Руслан перебуває в Одесі, невдовзі його планують перевезти на лікування до Німеччини — це шанс на відновлення, який допомагають організувати волонтери.‼️ Але кожен день — це великі витрати. Ситуація ускладнюється тим, що через втрату документів Руслан досі не отримував бойових виплат. Батька він втратив у 2024 році, мама проживає поза Харківською областю. Поруч із ним зараз лише 19-річний брат.Руслан вижив дивом. Тепер він потребує нашої підтримки, щоб мати шанс повернутися до життя.🙏 Просимо кожного: хто скільки може — допоможіть. Навіть невеликий внесок має значення.💳 Картка для допомоги:4874070022272080Монобанк🔗 Не залишаймо свого.[Медіа-Зміїв]

💔‼️ МАКСИМАЛЬНИЙ РЕПОСТ! Вижив після удару FPV-дрона, втратив руку, півтора місяці в комі — тепер зміївчанин Руслан Попов бореться за життя і потребує нашої допомогиРуслану Попову — всього 27 років. Він наш земляк зі Змієва, щирий і світлий хлопець, якого знають і поважають багато людей. У січні 2024 року його мобілізували до лав 225-ї бригади. Служив водієм, мав звання сержанта.😭 Під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку квадроцикл, у якому перебував Руслан разом із побратимами, атакував ворожий FPV-дрон. Один військовий загинув на місці, ще двоє отримали поранення. Найважчі травми дістав саме Руслан.Він пережив надзвичайно складні поранення: часткову травматичну ампутацію правої руки на рівні плеча, відкриті переломи плеча та стегна, а також важкі ушкодження обличчя. Півтора місяці Руслан був у комі. Лікарі буквально витягнули його з того світу.Сьогодні він у вкрай важкому стані — лежачий, майже не чує, попереду тривале лікування і реабілітація. Зараз Руслан перебуває в Одесі, невдовзі його планують перевезти на лікування до Німеччини — це шанс на відновлення, який допомагають організувати волонтери.‼️ Але кожен день — це великі витрати. Ситуація ускладнюється тим, що через втрату документів Руслан досі не отримував бойових виплат. Батька він втратив у 2024 році, мама проживає поза Харківською областю. Поруч із ним зараз лише 19-річний брат.Руслан вижив дивом. Тепер він потребує нашої підтримки, щоб мати шанс повернутися до життя.🙏 Просимо кожного: хто скільки може — допоможіть. Навіть невеликий внесок має значення.💳 Картка для допомоги:4874070022272080Монобанк🔗 Не залишаймо свого.[Медіа-Зміїв]

🫖🤯 Уродженка Зміївщини побила співмешканця чайником і відбулася штрафомНововодолазький суд Харківської області визнав винною жінку з села Омельченки Зміївської громади в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень своєму співмешканцю.Інцидент стався пізно ввечері 10 квітня у будинку, де проживала пара. Під час конфлікту на ґрунті тривалих неприязних стосунків жінка схопила металевий чайник із гарячою водою та двічі вдарила чоловіка по обличчю, коли той сидів у кріслі.За висновком експертизи, потерпілий отримав синці під обома очима та садно на щоці. Травми кваліфікували як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.Обвинувачена повністю визнала вину та розкаялася. Суд врахував, що раніше вона не судима, є вдовою та має позитивну характеристику. Водночас обтяжуючою обставиною стало те, що конфлікт стався між людьми, які перебувають у сімейних відносинах.У підсумку суд призначив жінці штраф — 680 гривень. Металевий чайник, яким було завдано ударів, вирішили повернути власнику – потерпілому.[Медіа-Зміїв]

⏳ Мандрівка в минуле: як виглядав Зміїв понад пів століття томуПродовжуємо цікаву рубрику та дякуємо за історичні факти й світлини Геннадію Стаднікову ❤️😍📸 Фото №1: Місто Змів. Біля водяної колонки (початок 1960-х років)На цій світлині — Малишко Валентина Олександрівна, яка прийшла набрати води до колонки (вона стояла на розі біля банку).• На задньому плані (праворуч) видніється будівля старої міліції. Її перший поверх побудували ще до революції — тоді там розміщувалася поліція. А вже за радянської влади, у 1930-х роках, добудували другий поверх.• У 1980-х роках приміщення віддали під квартири, але у 90-х воно, на жаль, згоріло.• Зараз на цьому місці знаходиться магазин «Посад» та кафе.📸 Фото №2: Місто Зміїв. Випускниці курсів крою та шиття (1950 рік)Знімок датовано 17 вересня 1950 року. На ньому сфотографовані зміївчанки біля старого пам'ятника на Братській могилі.• Цей пам'ятник побудували одразу після Другої світової війни, і він простояв там до 1970-х років.• Згодом на цьому місці звели нові меморіали та запалили Вічний вогонь. До речі, на їхнє урочисте відкриття приїжджав маршал артилерії Бажанов!📸 Фото №3: Місто Зміїв. Ставок та місцеві легенди (1960-ті роки)На фото зображені працівниці пошти, які відпочивають біля ставка. З цим місцем пов'язана справжня легенда!• При в'їзді на пляж (з правого боку) колись жив поміщик Бахтін. Він дуже любив грати в карти з батьками Камінського. І одного разу він програв у карти свій сад, на території якого і знаходився цей ставок (сад був розташований перед самим пляжем)!• Сам двоповерховий будиночок поміщика був повністю розбитий у роки війни.[Медіа-Зміїв]

✍🏻НАМ ПИШУТЬПишу цю історію, бо, на жаль, переконана: з подібною бюрократією, байдужістю та виснажливою боротьбою із системою сьогодні стикається чимало родин безвісти зниклих військових.Моя родина опинилася саме в такій ситуації після зникнення безвісти батька моєї неповнолітньої дитини під час виконання бойового завдання у серпні 2025 року.Здавалося б, після відкриття кримінального провадження влада мала б максимально сприяти родині, оперативно проводити необхідні слідчі дії, надавати зрозумілу інформацію та діяти відповідно до закону. Але реальність виявилася зовсім іншою.Попри численні звернення, подані клопотання, офіційні заяви та надані документи, розслідування тривалий час фактично залишалося без належної динаміки.Неповнолітню дитину військовослужбовця, яка очевидно має законний статус потерпілої сторони, тривалий час не визнавали потерпілою у кримінальному провадженні. І лише після численних повторних звернень, скарг та постійного тиску з боку родини це питання вдалося частково зрушити з місця.У відповідь на офіційні звернення родина здебільшого отримувала формальні відписки, повідомлення про перенаправлення документів “за належністю” або загальні листи без конкретної інформації щодо результатів слідчих дій.Окремою проблемою стала сама комунікація зі слідством. Попри перебування за кордоном та неодноразові прохання здійснювати офіційне листування виключно дистанційно, відповідно до законодавства, родину фактично змушували до телефонних дзвінків, спілкування через месенджери та відеозв’язок без належного процесуального оформлення.При цьому строки розгляду клопотань, передбачені КПК України, систематично порушувалися.Звернення до вищих органів, зокрема до прокуратури, також не дали очікуваного результату — заяви здебільшого перенаправлялися між інстанціями без реального вирішення проблеми.Фактично складається враження, що без постійного тиску, юридичної обізнаності та виснажливої боротьби самих родин система часто не працює належним чином.Але родини зниклих безвісти військових і так перебувають у надзвичайно тяжкому моральному, психологічному та фізичному стані. Вони не повинні роками виборювати базові процесуальні права, добиватися відповідей чи змушувати державний механізм виконувати свої прямі обов’язки. Хочеться, аби відповідальні органи, правоохоронна система, прокуратура, представники місцевої влади та всі профільні служби звернули увагу на цю проблему та почали вибудовувати більш доступну, людяну, зрозумілу й оперативну систему підтримки для родин військових.Бо за кожною такою справою — не просто документи. Це долі дітей, матерів, дружин, які щодня живуть у невідомості, болю та боротьбі.Сподіваюся, що розголос подібних історій допоможе не лише окремим родинам, а й змусить систему змінюватися. Катерина

✍🏻 НАМ ПИШУТЬЗнову весна. І знову за вікном — розриваючи тишу — скажено реве бензопила. І кожного разу стискається всередині: що цього разу? Яке дерево більше не переживе цю весну? Без чого ми знову залишимося?Вздовж нашої багатоповерхівки в Змієві у районі вокзалу ростуть дерева. Влітку, коли сонце плавить асфальт, вони рятують нас, вкриваючи тінню. А поряд — залишки маленького парку. Єдиного парку в усьому районі біля залізничного вокзалу. Він вже не молодий, він не ідеальний, але він живий, там ще цвітуть липи й акації.. Але їх — із кожною такою «весною» — стає все менше.І з цим приходить болюче запитання: хто вирішує, що має зникнути? До кого звертатися? Хто дав право просто так — без пояснень, без обговорень — зрізати живі дерева? Будь-де. Будь-коли. Ніби вони нічого не значать. Ніби ми нічого не значимо.Ще одне запитання — ще гіркіше: кому вже заготовили наші дерева на наступну зиму? Хто це замовив? Хто визначив, що цей зелений простір більше не потрібен?Але найболючіше — навіть не це.Найболючіше — це відчуття, що нас тут просто немає. Що мешканців цього району ніхто не бачить і не чує. Що ніхто не питає, чи готові ми жити в бетоні, задихаючись улітку без тіні, без дерев, без життя.Нам боляче. І «прикро» — це надто слабке слово.Додаємо фото «мертвих дерев».

📷❤️ Зміївщина крізь роки: архівні світлини📸 Фото №1: Місто Зміїв. Свято-Троїцький собор початок 1930-х роківБудівництво цього кам'яного храму розпочалося у 1805 році, а завершилося у 1844-му.• Собор був зведений у класично-російсько-візантійському стилі та мав 5 куполів. На згадку про порятунок царської сім'ї у 1888 році, була подарована ікона, яку виносили на засідання повітового земського зібрання.• Станом на 1904 рік парафія налічувала 4228 чоловіків та 4300 жінок (загалом 8528 осіб). До парафії належали жителі сіл Височинівка, Левківка, Чемужівка та Водяхівка.• При храмі працювало училище, яке утримувалося містом. Також собор володів власним цегельним заводом.• Доля святині складна: у 1918 році храм пограбували, а в 1936-му остаточно зруйнували. Згодом на його місці побудували літній кінотеатр, який розібрали у 1990 році, і нині там збудовано новий храм.• З правого боку на фото видно Будинок культури (клуб), який відкрили у 1929 році. На його відкриття приїжджав Постишев і подарував кіноустановку.• Коли розбирали собор, частину цегли використали для розширення будинку культури та для побудови хірургії.📸 Фото №2: Засновники паперової фабрики — Брати Манакови (1903 рік)На фото зафіксовані власники Зміївської паперової фабрики, яка проіснувала понад 100 років.• Брати дуже добре ставилися до своїх працівників. За добру працю вони робили робітникам цінні подарунки.• Наприклад, могли подарувати власне фото разом із премією в 10 рублів сріблом. На ті часи це був справжній статок: за 10 рублів можна було купити аж дві корови (одна корова коштувала 5 рублів). Були випадки коли дарували аж цілі будинки на вулиці Дворянській (нині вулиця Адміністративна), ці будинки досі існують.• До речі, на самій фабриці є цегла з клеймом «БМ» (Брати Манакови).📸 Фото №3: Працівники паперової фабрики з дітворою (1918 рік)На цій світлині зафіксовано колектив фабрики. Зліва видніється приміщення старої стайні (конюшні).• Історія створення: У лютому 1891 року Василь та Іван подали до будівельного відділення Харківського губернського правління прохання на дозвіл будівництва фабрики при слободі Піски Зміївського повіту. Будівництво розпочалося навесні 1891 року, а пуск відбувся 16 грудня 1893 року.• Логістика минулого: Аж до 1910 року транспортування здійснювалося по воді — річкою Сіверський Донець до самого Чугуєва за допомогою двох буксирних катерів та барж, а в Чугуєві грузили на потяги.Світлинами та цікавими фактами поділився Геннадій Стадніков! Дякуємо 🫶🏻[Медіа-Зміїв]

🇺🇦🏆 Зміївські чемпіони підкорили світ: 6 «золотих» виступів і новий майстер спортуЗміївська громада має чим пишатися — наші спортсмени повернулися з Італії з тріумфальною перемогою! 🇺🇦З 18 по 21 квітня у Мілані відбувся Чемпіонат світу з хортингу в межах престижного міжнародного фестивалю бойових мистецтв. У складі збірної України громаду представили четверо вихованців спортивного клубу «Спартак» під керівництвом досвідченого тренера Юрія Держинського.💥 Результат — без перебільшення феноменальний: усі спортсмени повернулися додому з чемпіонськими поясами!🔹 Артур Мартинов — два перших місця🔹 Олександр Чаплигін — два перших місця🔹 Мар’яна Костенко — перше та друге місця🔹 Софія Борозняк — два перших місця та звання майстра спорту УкраїниЦей успіх — це не лише про медалі. Це про силу характеру, щоденну працю, віру в себе та підтримку — тренера і батьків, які стоять за кожною перемогою.Зміївщина звучить на світовій арені гучно. І це тільки початок 💙💛[Медіа-Зміїв] вітає чемпіонів та тренера!

‼️📢Тарифний протест у Слобожанському триває: мешканці вдруге за квітень масово зібралися через платіжки КП «Господар-2»26 квітня у місті Слобожанське відбулася вже друга за квітень масштабна зустріч мешканців багатоповерхівок і приватного сектору щодо резонансного питання тарифів на тепло та діяльності КП «Господар-2».Проблема високих платіжок у цьому опалювальному сезоні викликала значний суспільний резонанс. Люди заявляють про численні нестиковки у нарахуваннях, відсутність чітких роз’яснень щодо формування тарифів та неможливість оплачувати значні суми у рахунках.Протягом останніх місяців мешканці, активісти та група військових побратимів міста направили десятки звернень до різних інстанцій — від місцевої влади, КП та військової адміністрації до СБУ, прокуратури, центральних органів влади та Офісу Президента.Лише групою побратимів у 2026 році вже подано 29 офіційних звернень щодо комунальних проблем Слобожанського, зокрема питань опалення та роботи КП «Господар-2».Попри велику кількість колективних та індивідуальних звернень, люди досі не отримали конкретних відповідей, зрозумілого обґрунтування тарифів чи реальних перерахунків.Під час сьогоднішньої зустрічі мешканці знову збирали підписи, готували нові колективні звернення та заявили про намір і надалі звертатися до всіх можливих державних структур, аби домогтися прозорості, справедливих розрахунків і офіційної реакції на проблему.Ситуація навколо тарифів у Слобожанському продовжує набирати суспільного розголосу, а люди демонструють готовність і надалі відстоювати свої права.Без коментарів: як відбулася чергова зустріч мешканців Слобожанського щодо тарифів на тепло — у відео [Медіа-Зміїв]

🎭 Зміївська «МАСКА» — серед кращих: яскраві перемоги юних акторів на «Battle Smile»Дитяча театральна студія «МАСКА» зі Змієва гідно представила громаду на відкритому регіональному арт-проєкті «Battle Smile» у Златополі. Поїздка стала справжнім викликом: у максимально стислі терміни колектив пройшов інтенсивну підготовку й довів свій високий рівень на великій сцені.Результати — більш ніж переконливі:🏆 Диплом І ступеня здобули наймолодші учасники (5–9 років) із мініатюрою «Шкідливі поради». Їхня щирість і артистизм підкорили залу.🥈 Диплом ІІ ступеня отримала постановка «Олімп перезавантаження» — сміливий експеримент у жанрі стендапу. Юні актори впевнено тримали контакт із глядачами та довели: вони вміють не лише грати, а й влучно жартувати.👏 Керівницю студії Наталію Крейдун відзначили почесною Подякою. Журі підкреслило: її робота — це не просто навчання, а системний внесок у розвиток культури громади та створення сучасного конкурентного мистецького продукту.«МАСКА» вкотре довела: талант, праця і віра в себе дають результат. Вітаємо колектив із заслуженим успіхом і бажаємо нових гучних перемог! 🎉[Медіа-Зміїв]