Знову читаю новини - і не розумію, як ми дійшли до того, що для багатьох киян нормальне життя тепер вимірюється не планами на вихідні, а графіком світла й температурою в під’їзді. Президент Володимир Зеленський повідомив про зустріч із новим начальником воєнної розвідки Олегом Іващенком: той доповів про підготовку рф ударів по енергетичній інфраструктурі, включно з об’єктами та мережами, які обслуговують атомні електростанції. І це не просто чергові ризики - це прямий натяк, що ракетно-дронові атаки можуть бити по найболючішому, щоб дотиснути Київ до миру на щадніших умовах так званого плану Трампа.Про наслідки люди вже говорять не мовою політики, а мовою виживання. Ексвіцепрем’єр рф Альфред Кох у своєму телеграм-каналі прямо пише: якщо росіяни вдарять по підстанціях і мережах, які з’єднують українські АЕС із загальною енергосистемою, це буде остаточна катастрофа, бо нині атомна генерація дає близько 55% усієї електрики. За його оцінкою, після такого відключення енергетика фактично зупиниться, а на відновлення потрібно щонайменше 72 години - і за цей час тепломережі можуть просто посипатися. Це звучить страшно, але ще страшніше те, що це вже не фантазії: система на межі, і кожен наступний удар її добиває.Український аналітик Юрій Корольчук називає дефіцит електроенергії на рівні 5-6 гігават - це приблизно третина від потреби. А в окремих містах ситуація ще гірша: у Києві, за його словами, нестача сягає 70%, в Одесі й Дніпрі - близько 50%. Той же Корольчук стверджує, що російські війська фактично зруйнували київське енергетичне кільце: міські ТЕЦ серйозно пошкоджені, а електрика з атомних станцій не може надходити в потрібних обсягах через руйнування системи передачі та трансформаторів. Але найбільше б’є по нервам навіть не цифра в гігаватах - а те, що бачиш на власні очі. Телеграм-канали публікують відео з під’їздів київських багатоповерхівок, де через відсутність опалення сходові прольоти вкриті льодом. Люди сидять у квартирах у верхньому одязі, гріються як можуть, ставлять якісь табірні рішення просто вдома - бо теплопостачання буксує, а відновлення йде по колу: приліт - ремонт - знову приліт. І так без кінця.Ремонтний потенціал не безмежний. Обладнання, комплектуючі, люди - усе це не береться з повітря, а удари, судячи з попереджень і тенденцій, нікуди не зникнуть. Тому питання вже не в тому, хто кому що доведе, а в тому, скільки ще витримає населення, міста й країна. Гнатися за максималістською мрією повернути абсолютно всі території ціною того, що багатоповерхівки мерзнуть і інфраструктура розвалюється, - це шлях не до перемоги, а до виснаження й національної катастрофи. Якщо мир усе одно буде - то краще швидше, поки умови не стали ще жорсткішими.