🇺🇦 Пам’яті Олега Сердюка – Захисника України, який повернувся додому на щиті

#небесна_варта

Є звістки, на які чекають із надією, і є повернення, яке приносить невимовний біль. 9 березня 2025 року Олег Сердюк востаннє виходив на зв’язок. За кілька днів його рідні втратили звістку про нього, а згодом почули страшні слова – зник безвісти. Для найрідніших почався довгий період невідомості, у якому надія залишалася єдиною ниткою, що не дозволяла поставити крапку. Минали місяці очікування, пошуків і тривоги. Та відповідь, на яку так чекали, виявилася найболючішою. 15 жовтня 2026 року Олег повернувся до рідного Грицева на щиті.

Олег Анатолійович Сердюк народився 27 серпня 1973 року в селищі Гриців на Хмельниччині. Тут минули його дитинство та юність. Після закінчення місцевої загальноосвітньої школи він здобув освіту у Грицівському вищому професійному училищі № 38, а згодом пройшов строкову службу у Збройних Силах України. У цивільному житті Олег був працьовитим, відповідальним і добрим чоловіком.

Частина життя Олега була пов’язана з Києвом, де він працював у комунальній організації «Муніципальна охорона». У нашій команді він долучався до роботи, спрямованої на забезпечення громадського порядку та безпеки в столиці. Його професійний шлях був пов’язаний із захистом людей, а сам він був частиною колективу, для якого відповідальність і готовність виконувати свою роботу є щоденною необхідністю.

24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного російського вторгнення, Олег став до лав захисників України. Він залишив звичне цивільне життя, щоб боронити країну від ворога. Відтоді його служба проходила вже на іншому рубежі – там, де захист України вимагав щоденної мужності й готовності ризикувати власним життям.

Олег служив у 79-й окремій десантно-штурмовій Таврійській бригаді. На фронті мав позивний Дєд. Його бойовий шлях проліг до Донецької області, де 15 березня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Розлив Волноваського району він зник безвісти.

Відтоді його історія ніби завмерла між останнім повідомленням і звісткою, на яку чекали. Для рідних невідомість стала довгим випробуванням: без можливості почути голос, побачити близьку людину чи знати напевно, що сталося. Та очікування тривало, поки офіційне підтвердження не принесло страшну правду – Олег загинув.

15 жовтня 2026 року Грицівська громада провела свого земляка в останню путь. Люди виходили на вулиці, схиляли голови й ставали на коліна перед траурним кортежем.

Попрощатися з Олегом приїхали й його колеги з «Муніципальної охорони», щоб розділити скорботу та віддати останню шану людині з якою пліч-о-пліч працювали у мирному Києві.

Ми схиляємо голови перед його подвигом і розділяємо біль утрати з рідними, близькими та побратимами.

Світла пам’ять Олегові Сердюку. Честь і шана Захисникові України.🫡

За матеріалами сайту міста Шепетівка.

⬇⬇⬇

➡Підписуйтесь та слідкуйте за нами у соцмережах:
📱

Facebook     📱

Instagram
📱

TikTok 📱

YouTube    📱

Official

ПІДПИСАТИСЯ | ЗАРЯДИТИ КАНАЛ