🫡 Від міських патрулів до війни і назад: історія муніципала Богдана Западні#муніципали_у_пікселіПродовження, початок – вище ☝️ 24 лютого 2022 року змінило все. У ніч перед повномасштабним вторгненням Богдан разом із колегами патрулював Молодіжний парк на Троєщині й до останнього не вірив, що велика війна можлива.💬 «Я казав: яка війна у XXI столітті? Не може такого бути. А потім почалися перші прильоти. Дзвінок від Віталія Полоннікова був коротким: "Ну що, пацани. Прийшов час ставати на захист". І ми стали», – пригадує, як усе розпочиналося.Того дня багато працівників «Муніципальної охорони» змінили міські патрулі на військову службу. Серед них був і Богдан. Добровольцем він долучився до 112-ї бригади територіальної оборони. Спочатку були Київщина, Чернігівський напрямок і виїзди під Гостомель. Згодом – Донеччина: Лиман, Серебрянський ліс, Кліщіївка, Покровськ, Курахове.За роки служби він пройшов шлях від піхотинця до мінометника, у складі мінометної батареї провів майже два роки. У фронтовій пам’яті залишилися десятки історій. Одна з них сталася під Лиманом. Разом із побратимом Богдан віз боєкомплект, паливо та обладнання на позиції мінометників. Через помилку звернули не туди й виїхали майже до російських позицій.💬 «Пікап загруз у піску, а над головою вже висів ворожий "Мавік". Я тоді подумав: все, уже, мабуть, Архангел Михаїл спустився і каже: "Бодя, ходи до нас". А тоді з лісу раптом вийшли троє військових без шевронів. Допомогли витягнути машину і сказали: "Ви що, дебіли? Там уже орки за 300 метрів". Допомогли – і зникли так само раптово, як з’явилися».Богдан відверто говорить про страх, особливо на початку служби:💬 «Коли вперше потрапив під серйозний обстріл на Лиманському напрямку, було дуже страшно. Хотілося просто втекти. Але потім дивишся на хлопців поруч і розумієш, що вони чекають саме тебе. Що ти маєш їх поміняти, підтримати, виконати свою роботу».Після трьох років служби війна серйозно вдарила по здоров’ю. Богдан отримав інвалідність і був комісований. Та найбільше болять не медичні діагнози: 💬 «Я повернувся іншою людиною. І чесно скажу: тепер мені дуже важко зрозуміти людей, які там не були».Попри все пережите, він не втратив головного – бажання бути корисним. У 2025 році Богдан повернувся до роботи в «Муніципальній охороні». Знову виїжджає на виклики, реагує на сигнали тривожних кнопок, допомагає людям і підтримує порядок у столиці.Змінилися обставини, але не змінився принцип. Раніше він захищав Київ від ворога зі зброєю в руках. Сьогодні захищає його від безладу вже в цивільному житті.Війна залишила свій слід – у спогадах, у здоров’ї, у ставленні до життя. Вона навчила цінувати час, людей поруч і моменти, які раніше здавалися звичайними. Але головного не змінила: переконання, що кожен має робити те, що вміє найкраще.Колись Богдан захищав Київ на фронті. Сьогодні він робить це у формі муніципала. І хоча між цими службами є різниця, їх об’єднує одна спільна мета – відповідальність за людей.Такі, як Богдан, тримають країну. Не гучні словачи красиві історії, а люди, які щоденно готові виконувати свою роботу там, де вони потрібні найбільше. 🫡⬇⬇⬇➡Підписуйтесь та слідкуйте за нами у соцмережах:📱Facebook     📱Instagram 📱YouTube       📱OfficialПІДПИСАТИСЯ | ЗАРЯДИТИ КАНАЛ