Київ наполягає на невідкладному проведенні Ради національної безпеки і оборони України. Та розгляді на ній частини спільних з державою кроків щодо втілення Комплексного плану стійкості столиці.Комплексний план стійкості Києва був розроблений та представлений на засіданні Ради національної безпеки і оборони України 03.03.2026 року. При цьому, на відміну від всіх інших регіонів України, де плани стійкості затверджували і підписували Начальники військових адміністрацій, РНБО наполягала, щоб план столиці затверджував голова КМДА. Щоб зробити це в законному полі, Комплексний план стійкості Києва був ухвалений на сесії Київради, підписаний Київським міським головою і поданий в Раду національної безпеки і оборони України та Кабінет Міністрів України 10.03.2026 року.Відтоді ми тільки чуємо претензії, в яких немає конкретики, ходимо на наради, які не приносять результату задля співпраці.Натомість, домовленості — і щодо фінансування заходів плану 50/50, і щодо організаційних питань, і щодо правого врегулювання частини заходів, — держава не виконує. Останні ж заяви щодо нібито виділення Києву 10 млрд грн взагалі виглядають дивно, оскільки документального підтвердження цього Київ не отримав. Тим часом столиця втілює заходи плану, першочергово — критично важливі для життя міста наступної зими, — в межах своїх можливостей. За кошти бюджету столиці, а також залучаючи іноземне і внутрішнє кредитування. Але держава повинна поставитися відповідально до питання стійкості столиці. Бо тут — відповідальність солідарна. Адже питання стійкості Києва — це питання стійкості країни. І потрібна співпраця за конкретними найнагальнішими обʼєктами та проєктами. Оскільки від цього залежить життєзабезпечення міста та його мешканців наступної зими. Потрібно відкласти будь-які політичні маневри! Усі першочергові проєкти і необхідне фінансування та забезпечення для їх втілення Київ визначив, відкоригувавши план. Передав РНБО, уряду, Офісу Президента. Наголосив і на критичних моментах, які без держави вирішити сьогодні неможливо. Тож розраховуємо на здоровий глузд долучених державних структур і нарешті конструктивну співпрацю.