Кофе йдешь пить?!

🤔🤝5 причин вести бізнес у партнерстві🔹Поєднання компетенцій і досвіду. Жодна людина не може бути експертом у всіх сферах. Один партнер може бути сильним у стратегічному плануванні, а інший — у фінансах чи маркетингу. Наприклад, успіх компанії Apple став можливим завдяки тому, що Стів Джобс був ідеологом і лідером, а Стів Возняк технічним генієм.🔹Розподіл фінансових вкладень і ризиків. Партнерство дозволяє не лише поділити витрати, а й розподілити відповідальність за результати. Це особливо актуально в Україні, де багато підприємців постають перед труднощами.🔹Можливість масштабування. Коли в компанії є кілька співзасновників, вона отримує більше можливостей для зростання, виходу на нові ринки та залучення додаткових інвестицій.🔹Гнучкість у прийнятті рішень. Партнери можуть розподіляти між собою управлінські функції, що дозволяє швидше реагувати на виклики ринку та адаптовувати бізнес до змін.🔹Можливість стартувати нові бізнеси. Залежно від розподілу обов’язків, бізнес-партнерство може розв’язати вам руки для нових проєктів.🤩 Сьогодні бізнес стикається з викликами, пов'язаними з нестачею капіталу, жорсткою конкуренцією та швидкими змінами на ринку. В умовах війни та кризи партнерство може стати рятівним колом для підприємців.

Ватикан та фінанси Святого Престолу1. Дефіцит та провал реформПонтифік Франциск хотів навести лад у фінансах: аудитори, прозорість, чистка банку. Але система пручалась. Частину бюджетів приховували, документи — у блокнотах, аудитора звільнили за “шпигунство”.2. Пенсійний фонд майже на нуліМодель здавалася ідеальною: працівники — без утриманців, скромне життя. Але реальність: зобовʼязання ростуть, інвестиції слабкі, внески малі. Сам Папа визнав: без термінових змін фонд зупиниться.3. Скандали і судиКардинал Беччу — колишній фаворит — фігурує у справі про сумнівний викуп черниці. Гроші пішли на люксові готелі. Бонусом — лондонська нерухомість за сотні мільйонів, яка стала фіаско.4. Активи, які не продаютьсяМільярдні фрески й артефакти оцінені в балансі… в 1 євро. Продати не можна, але витрати на охорону й страхування — реальні й ростуть.5. Бюджет = політикаСпроби контролювати витрати впирались у внутрішню автономію департаментів. Навіть при порушеннях — кулуарні рішення замість розголосу.6. Хто рятуватиме ситуацію?Новий Папа — Лев XIV, американець Роберт Франсіс Прево. Наслідує не лише місію реформ, а й кризу. Без радикальних змін — нічого не зрушиться.🤩 Новий Папа, Лев...

🤝Шо я вам скажу за ту ресурсну угоду зі США: схоже, шо треба братиТрохи економіки тої угоди, як я її розумію:Отже, буде створено фонд із участю України та США в пропорції 50/50, який чимось там буде займатися (сподіваємося, інвестиціями в Україну, але то не тема цього допису). Якщо ми «заходимо» з американцями в пропорції 50/50, то мабуть і внески наші мають бути 50/50. Але є сподівання, що грошові внески США в цей фонд будуть на порядок більшими, ніж українські. Таке партнерство виглядає нам вигідним. Так, США планує у цей фонд вносити військову допомогу для України, в той час як Україна «вносить» зобов’язання вносити так званий «узгоджений з Україною дохід» (і більше ні на яких інших внесках від України угода не наполягає). «Узгоджений з Україною дохід» - це половина від усіх рентних платежів, доходів від угод про розподіл продукції та проданих спецдозволів, пов’язаних з розробкою нових (в основному) родовищ корисних копалин, які отримуватиме центральний бюджет України. Грубо кажучи, це рентна плата та ліцензійні доходи від усіх копалин, окрім вугілля, заліза, бурштину, піску, щебню та води. Давайте скажемо чесно: такі нові доходи ми нескоро побачимо. І навіть теперішні доходи бюджету (на які, схоже, США не претендує) не є якимись величезними. В середньому за 2018-2024, від усього того добра український центральний бюджет отримував еквівалент в $1,8 млрд на рік. Половина від тої суми – це $0,9 млрд на рік. Тобто, якщо прямо сьогодні завдяки цій угоді в Україні виникне нова видобувна галузь вуглеводнів та кольорових/рідкісних металів, яка буде за розміром такою, як вже існуюча, то спільний з американцями фонд буде щороку наповнюватися «українськими внесками» у розмірі $0,9 млрд. Очевидно, це копійки порівняно в потенційними внесками США вже цього року. Умовно кажучи, вічний щорічний український внесок у фонд у розмірі $0,9 млрд є еквівалентом одноразового внеску на суму $18,5 млрд, з точки зору «вартості грошей в часі». Але поки що ми не говоримо про суму навіть близьку до $0,9 млрд на рік, тож потенційний внесок України у цей фонд поки що ну дуже малий.Якщо ми припустимо, що введення в дію цієї угоди розблокує військову допомогу для України урядом Трампа, то це вже величезне досягнення само по собі. А якщо ці внески набудуть потрібних нам масштабів військової допомоги – хоча би «байденівські» $23 млрд на рік – то нам знадобиться кільканадцять десятиліть, щоб наповнити цей фонд схожою сумою за рахунок «українських внесків».Таким чином, за цією угодою, ми міняємо військову допомогу від США вже сьогодні (плюс інвестиційний інтерес від США завтра) на доходи бюджету, яких той бюджет поки що не генерує.- - - -Звісно, не все так просто з тою угодою, бо в ній бракує деталей, – а в деталях, як відомо, криється дідько. І є купа ризиків для майбутнього від цієї угоди, як от: ця угода передбачає створення величезної офшорної зони прямо у нас в країні (з відповідними наслідками); а ще є ризик збільшення рентних платежів для нових розробників корисних копалин (на угоду американцям); а ще є ризик, що навіть після її підписання ми не отримаємо ніякої військової допомоги від США (тож американці надурняка отримають доступ до майбутніх бюджетних відрахувань); незрозуміло, як буде наповнюватися той фонд і куди саме він буде інвестувати (і чи взагалі буде інвестувати), тощо. 🤩 Але, як на мене, потенційні короткочасні вигоди варті того, щоб наважитися на введення її в дію.

Україна та США підписали угоду про корисні копалиниКінцева версія угоди відрізняється від попередніх лише косметично.Естафету з похвали цієї угоди прийняв Зеленський, заявивши, що він і Трамп підписали «історичну угоду», навіть стилістично повторивши за Дональдом Трампом, який і нав'язав цю угоду. Вийшло символічно, але не зі знаком «плюс».Всі попередні спроби підписати цю «історичну угоду» були розбиті об стіну опору з боку України. Київ не влаштовувало те, що США, в рамках угоди про мінерали, не надають жодних гарантій безпеки Україні.Так само їх немає і в цій редакції угоди, яка, тим не менш, була підписана сторонами.США як і раніше не роблять внесок у спільний інвестиційний фонд, але всі витрати покладені на воюючу Україну, тоді як 50% доходу отримуватимуть Штати.Крім того, було внесено значну, мабуть, найважливішу поправку, — за нею США можуть вирішувати, кому можна продавати українські мінерали та корисні копалини, а кому не можна.Що має особливе значення, враховуючи торговельні війни і просто конфлікти за доступ до РЗМ, на тлі обмеження Китаєм експорту цих найбільш рідкоземельних металів до США, критично важливих для галузі передових технологій.Проте підписання угоди просто зараз означає, що відношення та воля США щодо України покращаться, тоді як щодо РФ можливі жорсткі заходи (санкції, в основному, проти нафтогазового сектору, а також вторинні).🤩 Чи була розмова у Ватикані вирішальною в угоді?Мінфін Бессент: Ви знаєте, як президент Трамп сказав в Овальному кабінеті Зеленському: "У вас немає карт". Ну, знаєте що? Тепер Трамп роздав йому "роял флеш" (мається на увазі підписання угоди щодо мінералів).Тепер ми можемо взяти ці карти і показати російському керівництву.Це щодо останнього абзацу попереднього тексту.

💩📉The Economist: Зростання російської економіки припинилосяЗгідно з аналітичним матеріалом The Economist, економіка Росії демонструє різке уповільнення: якщо наприкінці минулого року річне зростання становило близько 5%, то тепер воно впало до нульової позначки. Причинами такого гальмування стали прискорення інфляції, зростаючі військові витрати та падіння світових цін на нафту, яке поглибилось через торговельні мита, запроваджені адміністрацією Трампа.Видання вказує на три ключові чинники, що стоять за цим економічним спадом.1. Переформатування економічної моделіРосія переживає глибоку трансформацію: з країни, частково орієнтованої на Захід і відкритої до приватного підприємництва, вона поступово перетворилась на воєнну економіку з фокусом на Схід. Цей розворот, що почався у 2022 році, змінив як структуру виробництва, так і напрями торгівлі.2. Жорстка монетарна політика та інфляціяІнфляція в країні стабільно перевищує цільовий орієнтир Центробанку у 4%, а в перші місяці 2025 року сягнула понад 10%. Це зумовлено як шаленою державною витратністю на війну, так і хронічною нестачею працівників, викликаною мобілізацією. Водночас зростання номінальних зарплат на 18% у 2024 році змусило бізнес піднімати ціни, що ще більше розігріло інфляційний тиск. У відповідь Центробанк зберіг ключову ставку на рівні 21% — максимальному з початку 2000-х. Високі ставки сприяють зміцненню рубля і здешевленню імпорту, проте водночас перешкоджають інвестиційній активності.3. Ускладнення зовнішньоекономічної кон’юнктуриОстаннім часом головним негативним фактором стали зовнішні потрясіння: через ескалацію торговельного конфлікту США світові економічні прогнози значно погіршилися, що спричинило зниження цін на нафту.🤩 "Попри прихильне ставлення Трампа до Путіна, його економічна політика завдала Росії чутливого удару", — зазначає The Economist.Зниження вартості нафти вже відчутно вдарило по державних фінансах РФ: у березні 2025 року бюджетні надходження від нафти й газу впали на 17% у порівнянні з аналогічним періодом торік.

Як Індія може похитнути глобальну економіку?Що під загрозою:1. ФармацевтикаІндія — лідер з експорту ліків (20% світового ринку).Ризик: дефіцит антибіотиків, генериків, вакцин у США, ЄС, Африці.2. Продукти харчування.• Рис: Індія — №1 у світі. Подорожчання на 10–30%.• Чай, спеції, цукор: дефіцит і стрибок цін у Європі, Японії, на Близькому Сході.3. Одяг і текстиль.Індія — головний постачальник бавовни та базового одягу.Ризик: здорожчання продукції в H&M, Zara, Uniqlo.4. ІТ-аутсорсинг.Програмування, аналітика, підтримка — все це Індія.Наслідки: затримки проєктів, зростання цін на ІТ-послуги в США та ЄС.5. Логістика.Порти Індії — критична ланка для Азії та Близького Сходу.Ризик: зриви поставок, зростання фрахту і страховок.6. Метали та будматеріали.Алюміній, мідь, цемент — Індія постачає багато.Наслідки: перебої в будівництві, підвищення цін.7. Нафта і газ (психологічно).Ескалація в Південній Азії — тригер для спекулятивного росту цін на нафту.🤩 Ймовірна ескалація конфлікту між Індією та Пакистаном — не лише геополітична криза. Це загроза для світових ринків, яка може зачепити кожного — від покупця футболки до фармацевтичної компанії в Європі.

🇺🇸vs🇪🇺Глобальне торговельне домінування: США проти ЄС (2000-2024)З 2000 по 2024 рік обсяги світової торгівлі різко зросли як для Сполучених Штатів, так і для Європейського Союзу.Загальний обсяг торгівлі товарами США (експорт плюс імпорт) більш ніж подвоївся, збільшившись з $2,04 трлн до $5,38 трлн при середньорічному темпі зростання (CAGR) 4,1%. В Європейському Союзі темпи зростання були дещо вищими: обсяг торгівлі збільшився з $1,77 трлн до $5,43 трлн при середньорічному темпі приросту в 4,8%.У 2024 році США та ЄС мали схожі обсяги торгівлі, але в їхніх торговельних профілях з'явилися ключові відмінності.ЄС експортував $2,8 трлн - на 34% більше, ніж США, які експортували $2,1 трлн, тоді як США імпортували $3,3 трлн, що на 25% більше, ніж $2,6 трлн ЄС. Це призвело до дефіциту торгового балансу США у розмірі $1,2 трлн, на відміну від профіциту ЄС у розмірі $160 млрд.Крім того, торгівля товарами становила більшу частку економіки ЄС - 28,0% ВВП порівняно з 18,4% у США.У цій візуалізації динаміка зміни домінування у світовій торгівлі між Сполученими Штатами та ЄС. Дані отримані з Бюро перепису населення США та Євростату.У 2000 році Європейський Союз був основним торговельним партнером для більшої частини світу між двома блоками. Однак Сполучені Штати підтримували більш тісні торговельні відносини з країнами Америки (за винятком таких країн, як Аргентина, Бразилія, Чилі, Уругвай і Суринам), багатьма великими азіатськими країнами (включаючи Китай, Японію, Південну Корею і Південно-Східну Азію), а також з деякими країнами Африки, такими як Ангола, Габон і Нігерія.До 2024 року в динаміці світової торгівлі відбулися непомітні, але важливі зміни. Чилі стала сильнішим партнером США. В Азії ЄС обігнав США як головний торговельний партнер Китаю. В Африці Сполучені Штати втратили позиції, а Ангола, Габон і Нігерія перейшли до ЄС, що зробило блок провідним торговельним партнером для всіх африканських країн. На Близькому Сході Йорданія переключилася з ЄС на США як свого головного партнера.🤩 Сполучені Штати зберегли свою позицію головного торговельного партнера для деяких азійських країн з найбільш експортно-орієнтованою економікою: Японія, Південна Корея, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур, Тайвань і Таїланд продовжували значною мірою покладатися на американський попит на свої товари.

Перевиробництво, зростання боргів і криза нерухомості — все про КитайКолись давно я описував, в серії з 4х текстів, китайську кризу. Зводячи до суті те невелике дослідження: на тлі демографічного буму та припливу західних інвестицій зростала економіка Китаю, особливо бурхливо будівельний сектор, разом із боргами. При нинішньому уповільненні зростання і падінні прибутку, а також продовженні масової забудови, 25% ВВП КНР, а саме стільки важить будівельний сектор, ризикує впасти в рецесію і потягнути за собою всю економіку.Основною причиною накопичення боргів стало те, що доходи населення зростали меншими темпами, ніж нові квартали.Тож в цьому тексті ми розберемо борг Китаю та темпи його зростання.За останні 5 років державний борг Китаю до ВВП зріс більш ніж на 158% і на 283% з 2008 року.Китайський держборг (борг до ВВП): 28% у 2008 році, 36% у 2013 році, 53% у 2017 році, 50% у 2019 році і ось вже 79,4% ВВП.Саме після 2008 року відбувається різкий стрибок зростання держборгу, коли китайська партійна номенклатура почала спроби стимулювання економічного зростання, яке знижувалося із року в рік за деякими винятками.Я вже писав, що криза 2008 року є передвісником і фактичним початком деглобалізації, скорочення світової торгівлі та інвестицій, від чого сильно постраждав Китай.Для підтримки економіки уряд вдався до нарощування боргу шляхом розміщення облігацій, який мав подвійну функцію — забезпечення вливань в економіку та підтримку фінансового сектору через ринки капіталу. Так, основними власниками боргу місцевої влади є китайські банки — 80%, нефінансовий сектор 10% і всього 10% нерезиденти, тобто 90% — це внутрішній борг.Борг місцевої влади має частку в 34% від загального державного боргу.Найбільші власники державного боргу (консолідований державний борг) Китаю: нерезиденти — 25%, Центральний банк Китаю — 30%, китайські банки — 25% і нефінансовий сектор КНР — 20%, 3/4 боргу належить внутрішнім інвесторам.Тобто, випуском облігацій влада намагалася вбити двох зайців: і платити відсотки власникам боргу, і фінансувати програми стимулювання одночасно. Так, банки отримують гроші для кредитування, а уряд кошти для фінансування проектів.Але все ж таки, вбити двох зайців одним пострілом не вийшло: фіскальний важіль, нарощування державного боргу та заходи щодо стимулювання економіки не можуть врятувати Китай від дефляційної спіралі та уповільнення темпів зростання на тлі перевиробництва та скорочення світової торгівлі.Жоден фінансовий важіль не може врятувати від ринкової циклічності. Тенденція до протекціонізму з 2008 року тільки набирає обертів. Нова торгова війна неминуче призведе до стагнації економіки з великими ризиками для подальшого розвитку на тлі скорочення населення.🤩 Економічна міць Китаю будується на вільній торгівлі та великих обсягах експорту. Торговельні війни та тарифи и безпосередньо збоку США відріжуть Китай від великого ринку збуту. За рахунок експортних надходжень Китай фінансує свої незліченні проєкти, в т.ч. по врятуванню крупних компаній від боргового ярма, в яке вони потрапили.Торгові війни відріжуть і значні експортні надходження.

Ринок облігацій руйнується – ФРС має втрутитисьЯкщо ви стежите за ринко лише через канали в телеграм чи популярні ЗМІ можете пропускати реально важливі речі, які відбуваються з ринком поза межами інфошуму і що лежить "під капотом" ринку. Must read! ⚠️🤯 За останні пару днів на ринку облігацій відбулось безпрецендентне падіння облігацій (відповідно ріст їх дохідностей). Єдиний схожий приклад – різкий ріст британських дохідностей у вересні 2022 року (тоді ще Трасс пішла у відставку).Що ж відбувається пояснюю у цьому короткому і сподіваємось зрозумілому (якщо це не так напишіть обов'язково в коменти!) тексті. ✌️На ринку існує такий собі багатотрильйонний basis trade хедж-фондів. Він заключається у тому, щоб заробити на різниці між цінами облігацій і ф'ючерсів. Для цього трейду залучається дуже багато позикових коштів (3 найбільші фонди залучили стільки ж скільки LTCM на час свого колапсу🫣).І саме в останньому й заключається проблема – хедж-фонди набрали дуже багато позик, які тепер вибухають.Проблеми перш за все пов'язані з ліквідністю. Що ж таке? Через значне падіння активів на фондовому й товарних ринках, фонди виходять в кеш.Вони продають все, від акцій до самих облігацій, щоб пережити волатильність на ринку.Саме з ліквідністю і пов'язані "американські гойдалки" останні два дні, яких не було вже давно.😨 Відбувається масове зменшення боргового навантаження, використовується будь-яке джерело ліквідності."Пошук винних" це невдячна по собі справа, бо на поверхні лежить насправді необачність Трампа, який зробив різкий рух, який призвів до такого каскадного падіння. Але, важливе але, причина таких великих запозичених коштів не в Трампі це точно.🤩 Зараз критично, щоб у справу втрутилась ФРС і як мінімум пообіцяла допомогти фондам з ліквідністю. Також у ФРС розроблений в цілому механізм на такий варіант подій – вони будуть викуповувати облігації (паралельно з рухами на ф'ючерсних ринках) й допомагати хедж-фондам, як це відбулось з банками в 2023 році.Також потрібне зменшення напруги у відносинах між США та Китаєм, але це вже справа для американської адміністрації.Довгострокова проблема з боргами 🔥 і залученням позик залишається і цю пожежу треба гасити, а не запалювати, що відбувалось останні роки.

❓Як працюють митні тарифи: досвід Індії, Південної Кореї, Аргентини та Нігерії🇮🇳 Індія після здобуття незалежності в 1947 році зробила ставку на імпортозаміщення: влада країни хотіла розвивати власні фабрики, захищаючи їх від конкурентів за допомогою високих тарифів. Економічного дива не сталося. Усе змінилося тільки після кризи 1991 року, коли мита різко знизили - зі 125% до 13%, і економіка пішла в ріст. Індія з 12-го місця у світі за обсягом ВВП вийшла на п'яте. Але повністю від захисту ринку країна не відмовилася. У результаті, поки Китай ставав надто дорогим, а В'єтнам і Бангладеш активно розвивали текстильний експорт, Індія відставала - зокрема через високі мита на синтетику, без якої не обійтися у швидкій моді. «Виробляти щось конкурентоспроможне в таких умовах вкрай важко», - каже економіст Абхішек Ананд.🇰🇷 Південна Корея - один з небагатьох прикладів, коли захист внутрішнього ринку спрацював. У 1970-х імпорт машин був фактично заборонений, а мита були досить високими. Hyundai за цей час встигла вирости з локального бренду в одного з трьох найбільших автовиробників світу. При цьому країна не закривалася повністю: вона давала доступ до дешевого обладнання і стимулювала експорт. У результаті до 2023 року, за даними Світового банку, дохід на душу населення в Кореї зрівнявся з Японією - близько $33 000. А коли економіка зміцніла, країна підписала угоду про вільну торгівлю зі США - вона набула чинності 2011 року.🇦🇷 Аргентина пішла іншим шляхом. З 1940-х тут змінювалися популісти, які раз по раз піднімали мита і вводили обмеження на імпорт. За Крістіни Кіршнер, наприклад, мита на електроніку доходили до 35%, ввезення контролювалося державою, а валютний курс - заморожувався. Спочатку це дало видимий ефект: з'явилися робочі місця, почали збирати телевізори Samsung і телефони Nokia. Але дуже швидко стало зрозуміло, що за все це платять споживачі. У сусідньому Чилі та сама техніка коштувала вдвічі дешевше. iPhone офіційно не продавалися - люди везли їх із Маямі. Зараз президент Хав'єр Мілей почав розгортати політику в бік лібералізації, але обмеження поки що зберігаються.🇳🇬 Нігерія тримає середній рівень мит близько 12%, але на окремі товари - на кшталт алкоголю, сигарет і машин - діє захист до 70%. При цьому країна, як і раніше, не може забезпечити себе базовими товарами, і на цьому тлі зростає обсяг контрабанди - від рису до автомобілів. Для небагатьох місцевих підприємців протекціонізм виявився вигідним. Найвідоміший приклад - мільярдер Аліко Данготе, який побудував статки на цементі, солі та цукрі. «Щоб створити можливості, тарифи потрібні, - каже аналітик Самуел Аладегбайє. - Але якщо цими можливостями користується тільки одна людина - це вже монополія». Сам Данготе з цим не згоден: він каже, що просто пішов на ризик, на який міг зважитися будь-хто. 🤩 Поки США знову йдуть шляхом протекціонізму, Wall Street Journal розповідає про країни, які вже пробували «захистити» свою економіку за допомогою високих мит. Десь це працювало, а десь - ні.