📗📙

Книжка Каріни Савариної «За маму, за тата» мене, звичайно, роз'їбала, але зовсім не так, як я думала. ⭐️

В цілому книжка мені сподобалась, але поставити більше 3 , я не можу. Бо 1️⃣ без попередження про тригери, я вважаю, що вона може спричинити серйозну ретравматизацію. Бо 2️⃣ мені цю книжку продали як "перший в Україні художній роман про розлади харчової поведінки", а РХП там тільки вершина величезного айсберга, просто єдиний помітний наслідок жахливого дитинства головної героїні.

📚 А тепер перейдемо до самої книжки. Вона дуже майстерно написана, дуже реалістично. Ти знаєш Варю на 100%: інколи це ти, інколи твоя сестра, інколи подруга. Всі ці історії тобі знайомі. Всі ці історії дуже болючі.

📖📖📖 Така книжка однозначно має бути, я впевнена, що багатьом батькам "дітей 90-тих" варто прочитати, щоб зрозуміти "що вони наробили". (Я знаю, що з психологічної точки зору це не є реалістично, але ж хотіти можна).

📌📌 А тепер до тригерів: спроби самогубства, булінг, домагання, згвалтування, жорстоке поводження з дитиною.

💫

Усе це приправлено сумішшю виховання 90 -х: "Я" — остання літера алфавіту, "Тут нічого твого немає", "Краще б я тебе не народжувала"... Впізнавана побутова жорстокість — основа сюжету.

💔 "За маму, за тата" розповідає нам, як дитячі дефіцити любові трансформуються у складні психологічні лабіринти в дорослому віці, а їжа стає ілюзією безпеки.

📚

Дуже мені б хотілось додати, що останній розділ чудовий та цілющий, але я не можу. Мені було недостатньо "зробила операцію", "вийшла заміж", "ходила до психотерапевта". Хотілось більш глибокого аналізу, як Варя з усього того вибралася. Дуже вже це було порерхово, тому ще -1.

💡

Оцінка на Goodreads 4.22. Чи пожалкувала я, що прочитала? Ні. Чи треба вам читати цю книжку? Я дуже не впевнена. #відгуки_Книжкової_Frau#українська_література