Старший солдат Костянтин Цокуренко загинув 9 червня 2022 року поблизу села Тернова на Харківщині, отримавши вибухову травму під час виконання бойового завдання. Йому назавжди залишилося 34 роки.Костянтин народився і жив у Запоріжжі, де закінчив школу №39, радіотехнічний коледж та Запорізький державний технічний університет. Він пробував себе у різних професіях, а останні кілька років працював оцінювачем у ломбарді. Дуже любив читати, навіть на війні, і захоплювався риболовлею. Костянтин мріяв завести собаку та обожнював відпочинок на воді — запросив майбутню дружину на перше побачення кататися на каяках. Він дуже мріяв про власну сім'ю і одружився за п'ять днів до повномасштабного вторгнення, 19 лютого 2022 року, чекаючи на первістка.У березні 2022 року Костянтин долучився до лав Збройних Сил України, ставши розвідником 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Він воював на Харківщині, і 6 травня 2022 року його бригада була нагороджена почесною відзнакою за мужність та відвагу в боях за Харків.Дружина Костянтина, Ірина, поділилася своїми болем і спогадами: «Костя – справжній чоловік: мужній, чесний, принциповий. Я досі не можу вживати слово «був». Ніколи не зможу прийняти те, що більше його не побачу і не почую... Він не тільки коханий чоловік, він ще – мій справжній друг, він – моя сім'я! За 10 днів до Костіної загибелі ми з ним втратили довгоочікуваного сина. Я боюсь навіть уявити, наскільки йому було важко і боляче, але він підтримував мене. Остання з ним розмова по телефону була 05.06.2022 року. Ніколи не забуду його слова: «Тримайся, рідна! Я повернуся і ми разом впораємося з нашим горем». Я не знаю, як справлятися без нього... Зараз мені здається, що без нього я взагалі ні на що не спроможна... Дуже хочеться вірити, що мої хлопчики зараз разом. Я знаю, що Костя – найкращий батько на світі. Люблю вас і дякую, що були зі мною, хоч і дуже недовго... Дякую, мій рідний, що робив мене найщасливішою жінкою! Ти назавжди в моєму серці!»Посмертно старшого солдата Цокуренка нагороджено орденом «За мужність» III ступеня. Його поховали на Алеї Слави кладовища Святого Миколая у рідному Запоріжжі. Вдома на Костянтина чекали батьки і дружина.