#магіяТекстотворення

━━━━━━━━━━━━━━━━━━
Останні декілька днів мені сняться кошмари з гризунами. Деякі з них були наяву.

Перший, який запам’ятався, був таким: безкрає, спокійне небо, мов океан у штиль. Я стою на горі, тримаючи в руках опла. Він благородно виструнчився, готуючись злетіти, та все має відбутися лише за моєю командою. Я роблю легкий рух рукою й відчуваю, як його пазурі впиваються в мою руку, на якій чомусь немає спеціальної рукавиці. Боляче, але я не подаю виду й намагаюся відпустити його в це чисте небо.

Замах рукою — біль. Він упивається мені в пальці. Навколо темрява, мій спальник наче кокон, що оповив усе тіло. І тільки одна рука, яка щойно тримала опла, страждає від укусів миші, що вгризлася в безіменний палець. Наступним рухом я запускаю її у вільний політ просто об стінку.

Другий. Я сплю в бліндажі, на своєму місці, у своєму спальнику. Стає спекотно, відчуваю, як пітніють ноги. Одну висовую назовні для терморегуляції й охолодження. Саме в цей момент щур упивається зубами у великий палець. Боляче до сліз.

Я скрикую, прокидаюся й розумію, що це сон. Але біль продовжує розливатися пальцем. Мозок уже намалював картину, і переконатися, що все гаразд, можна лише за допомогою огляду.

Ліхтарик освітлює великий палець. Там чисто.

Я видихаю. Серце хоче вилетіти з грудей. Заспокоїтися допомагає аудіокнига. Прослухавши її шість хвилин, я знову поринаю в сон, який цього разу чорний — без світла й будь-яких відтінків.

Просто в цілковитій порожнечі лежу я. І не відбувається нічого. Навіть час не йде.
━━━━━━━━━━━━━━━━━━