Сьогодні Бородянська громада зустріла свого Героя - Дмитра Самченка, молодшого сержанта ОЗСП полку «Азов», позивний «Моноліт». Після трьох років полону він повернувся на рідну землю, за яку боровся і яку не зрадив ні на мить.Особливі слова вдячності хочу сказати його родині. Три роки очікування, болю, невідомості й боротьби - це шлях, який важко осягнути словами. І той, хто пройшов його поруч із Дмитром, -це його сестра. Вона не просто вірила. Вона бігала, стукала в усі можливі двері, шукала будь-яку ниточку, будь-яку інформацію, щоб повернути брата додому. Я пам’ятаю наші зустрічі, пам’ятаю ті моменти, коли ми разом повторювали: «Дмитро повернеться. Щоб там не було - він повернеться».Навіть коли його не було на радарах, коли місяці проходили в повній тиші, віра не згасала. І я пам’ятаю той день, коли ми побачили Дмитра живим у кадрах одного з російських медіа, де його судили на довічне ув’язнення. Це не була добра новина, але це була головна новина - він живий. А значить, є надія.А надія в українців - не вмирає.Сьогодні ця віра перемогла.Сьогодні ми стояли на площі разом, об’єднані однією емоцією - радістю за нашого Героя і гордістю за його незламність.І я хочу побажати родині Дмитра - щастя, сили, спокою та довгоочікуваного тепла поруч із сином, братом, нашим захисником. Хай ваш дім нарешті дихає миром і впевненістю.Я мрію, щоб кожна мати дочекалася свого сина та доньку, кожна дружина - чоловіка, кожна сестра - брата, і кожен брат - свою сестру. Щоб усі наші сини й дочки повернулися додому. На жаль, ми розуміємо, що це неможливо для всіх… але кожна така історія - це сльози, це віра, це надія і це маленька перемога добра над злом.Бажаю кожній українській родині - терпіння, віри й сили дочекатися своїх Героїв.А сьогодні ми разом кажемо:Дмитре, вітаємо вдома. Бородянка пишається тобою.Facebook| Instagram| Telegram