#рецензія_на_книгуЗнадобилося трохи більше місяця, але я нарешті дочитав «Розмови з терористами» Пітера Тейлора. І ні, книга не була по суті важкою для сприйняття, та сам автор пише достатньо легко. Справа радше в тому, що я то захворію, то від кількості роботи та поїздок сходжу з глузду... Одним словом, да, якби не всьо це, прочитав би набагато швидше.Переходячи до книги, то вона дійсно дуже зайнятна. Тейлор описує багато деталей щодо роботи урядів та їхніх переговорів з терористами, які тривали не роки, а цілими десятиліттями. Водночас, він впродовж книги намагався пояснити та розповісти, які ж думки зазвичай виникають в терористів та чому люди доєднуються до цих рухів. Утім, не обходилося і без спрощень та якихось достатньо наївних коментарів, як-от що Палестина має припинити насильство та визнати Ізраїль 🌚 Тейлор провів достатньо багато часу за інтерв'ю з родинами загиблих терористів, або ж тих, хто досі знаходиться під трибуналом чи у в'язниці. Із тими, кого катували, проголошуючи демократію, або ж родичами тих, кого вбили, прийняв за терориста. Також Тейлор в книзі достатньо детально описує, як розвивалися терористичні атаки впродовж XXI століття в різних країнах, та як відбувалася вербовка й навчання людей з усього світу в тій же Аль-Каїді. Ну і наприкінець думаю варто згадати, що він підіймає достатньо складні теми й питання, пов'язані із самими допитами терористів, акцентуючи увагу на тому, що катування мають бути заборонені цілком і повністю; що, утім, виглядає теж достатньо наївною мрією, враховуючи силовий апарат держави, а також прикриття тих, хто здійснює ці самі катування, видаючи неписані дозволи на дії.Гарна книга. Якщо колись побачите її на барахолці — не думаючи беріть. Попри всю періодичну наївність автора, думаю воно того варте.