#рецензія_на_книгуШтож, нарешті познайомився з Воннеґутом. Після прочитання «Божої вам ласки, містере Роузвотерте, або Перли перед свиньми» мені здається, що могла бути більш підходяща праця для знайомства з ним, однак вже що є те є. Взяв її у Вавилонської Бібліотеки оскільки вже закінчувався тираж та в інших книгарнях її не передбачалося. Торгаші б точно задрали ціну в космос.По суті, це достатньо комедійна історія про те, як один багатій вирішив передати спадок сину без сплати податків. Син же був трохи шизовий, та маючи стільки грошей вирішив роздавати їх всім бідоватим людям, які приходять до нього на офіс. Здавалося б, мета блага, однак Воннеґут її завертає таким чином, що вона видається до неможливості дотепною й сумною. Звісно, всі персонажі вигадані, а співпадіння випадкові, однак мені цілком віриться, що подібні курйози ставалися й в реальному житті. Загалом, мотив книги класичний — «капіталізм це погано» (або більш зайнятий варіант «як любити людей, що не приносять користі»), однак чимдалі йшла розповідь, тим менше вона приїдалась. Не можу назвати книгу якимось шедевром чи відкриттям для себе, однак вона була дійсно забавною. Зокрема кінцівка, якій я готовий поставити 12/10 🌚Наостанок додам, що не дуже викупив прикол обгортки, верстки та шрифту. Наприкінці книги після оповіді редактори, звісно, пояснюють вибір Times new roman, дивакуватих літер та розміру, мовляв таким чином вони намагалися підкреслити абсурдність й шизофренічність самих ситуацій, однак в мене то лишило все одно змішані відчуття. Можливо, якби я дізнався про цей кОнтЕкСт раніше, то в мене склалося краще враження від книги.В будь-якому разі, якщо колись побачите її десь по низькій ціні (що малоймовірно) на барахолці — можу порекомендувати глянути та посміятися. Як з ситуацій, так і дивакуватої верстки.— Хто ви такий? — Уряд.— Що?— Уряд. Якщо я не церква, а все ж таки хочу утримати людей від самогубства, я маю бути урядом. Правильно?