#херсонські_штудіїЧимало часу я задався питанням, які історії криються на спортивних майданчиках Херсона, де діти продовжують щасливо гратися навіть під канонади артилерії. В самого часу на пограти з ними в футбол немає як мінімум з тієї причини, що живу в червоній зоні та трошки не попадаю по часу. Утім, схоже частково відповідь знайшлась, оскільки Антипенко провів прекрасну роботу.Більше року він спілкувався з дітьми на Таврійському районі. Їхню гру в футбол можна регулярно побачити проїжджаючи на маршрутці або тролейбусі по проспекту 200-річчя Херсона. І ось, почитати їхні історії для мене є небаченою розкішшю, тож поділитися цим думаю обов'язково варто.Водночас якщо вже казати за тему спортивних майданчиків, то в мене є не менш круті спогади і з червоної зони, оскільки впродовж років, з самого моменту мого заселення в місто, тут грають в волейбол дорослі. Особливо влітку, коли в тебе відкрите вікно, в проміжку 17:00-20:30 можна чути нескінченні вигуки й удари по м'ячу, що добротно заспокоює. Відчуття й тривожність від того, що ти постійно один вдома — зникає.