Дійсним доповідаю, що на вихідних вирішив катнутися до Києва, аби зустрітися з друзями, ну і заодно потрапити на кілька заходів. Одним з них був кінофестиваль, а також фільм «The Road to Patagonia».Відверто кажучи, мене приємно вразив цей фільм. В основі сюжету лежить людина, яка втомилася від сучасного світу, переповненого високоповерхівками та сліпуче білими офісами. Пожив з туземцями та змінив світогляд стає надто складним повертатися до капіталістичної буденності. Все що лишається, прокласти власний шлях до нового [старого] світогляду — дорогу до Патагонії. Відмовившись від зручностей цивілізації головний герой подорожує берегами Північної та Південної Америки, віднаходячи втрачену рівновагу між цивілізацією та природою. Дивлячись цей фільм можна знайти чимало схожостей з поглядами Вівейруша ді Кастру, Тіма Інґольда, Анни Цзин та багатьох інших науковців. Власне, це є цілком приземлені бачення світу, які й винищила сучасна цивілізація: людина — вершина харчового ланцюга, а все інше лише бездушна матерія, яку ми маємо право захопити та винищити; тварини дурні, не можуть висловлювати думок та спілкуватися з людьми; камінь не може мати душі; дерева не спілкуються між собою підземними мережами; гриб — не наприкінці світу. Золотий фільм, в основу якого заклали дуже глибокі та прекрасні думки. Подивіться його, впевнений, що ви не пошкодуєте.